Паломники із Тернопільщини розповіли про свою неймовірну мандрівку до святих місць у Римі, Венеції та Падуї (Фото)

Наша група у Римі, поблизу Колізею.

Наша група у Римі, поблизу Колізею.

Падуя, Венеція, Рим – міста, де час ніби зупинився. Саме таке відчуття охоплює всіх, хто потрапляє сюди вперше. Тисячолітня історія міст величної Римської імперії закарбована у кожному куточку вулиць, неймовірних архітектурних пам’ятках, фонтанах, бруківці. Кожна будівля тут зберігає сліди тріумфального минулого.

Як писав один із великих істориків, «всі давні культури стікалися в одне велике озеро під назвою Рим і всі великі культури витікають із великого озера під назвою Рим».  Іншими словами, Рим – колиска західної цивілізації.

Але ми після молитовного Меджугор’я переїздимо спочатку до Падуї – міста в Італії, яке заснували племена венетів ще у 11-10 ст. до н. е.

Програма нашого туру неймовірно цікава, адже коли за справу беруться професіонали і відповідальні люди, то саме так і повинно бути. Паломницький центр «Ixtic Travel» дарує кожному таку можливість.

Падуя – місто молитви і паломництва

Тут ми відвідали неймовірної краси базиліку Святого Антонія, яка, починаючи з XIII століття, є одним із найважливіших релігійних і художніх центрів Падуї і одним із найбільш відомих місць паломництва у світі, оскільки до гробниці Св. Антонія з’їжджаються паломники звідусіль.

Місто Падуя, Італія. Базиліка святого Антонія.

Місто Падуя, Італія. Базиліка святого Антонія.

Як тільки папа Римський Григорій IX канонізував святого Антонія 30 травня 1232 року, францисканці вирішили звести поруч з тісною церквою Санта-Марія-Матер-Доміні великий храм, який зміг би достойно зберігати гробницю святого. Так розпочалося будівництво цієї церкви, яке тривало впродовж 80-ти років.

Велич італійських храмів вражає: красиві фрески, колони із рожевого веронського мармуру, ліпнина у вигляді гротеску, статуї святих авторства відомих майстрів середньовіччя, — встигай дивитись, дивуватись і насолоджуватись!

Читайте також:Паломники із Тернопільщини розповіли про свою поїздку до місця об’явлення Матері Божої у селищі в Боснії (Фото)

Духівник о. Василь Щур, який супроводжував нас у поїздці, розповів чимало цікавих фактів із життя святого Антонія, а також з історії будівництва базиліки.

Венеція: місто-театр, місто-казка

Помолившись у храмі і приклавшись до мощей святого, переїжджаємо до міста мрії – Венеції.

Багато я читала відгуків про це місто. Одні кажуть: не їдьте сюди, бо тут брудно, канали мають неприємний запах, стіни обшарпані, вулиці тісні, і взагалі – Венеція, нібито, не справляє враження. Так от я тепер є ярим противником цих скептиків!

Венеція – це не просто місто, це – казка. Саме така: із вузькими вуличками (одна з яких має всього…51 сантиметр у ширину!), з обшарпаними стінами, в яких, без сумніву, є свій колорит і шарм, зі сходами, залитими водою до самого під’їзду, із численними середньовічними містками, із неймовірною архітектурою будинків і храмів.

Найвужча вуличка у світі - у Венеції. ЇЇ ширина - 51 сантиметр.

Найвужча вуличка у світі — у Венеції. ЇЇ ширина — 51 сантиметр.

Суцільна темрява венеційських вуличок. І як тут сусіди не скаржаться на брак світла?)

Суцільна темрява венеційських вуличок. І як тут сусіди не скаржаться на брак світла?)

 

Місто немов живе в паралельному світі, і важливу роль у «консервації» Венеції зіграло її острівне розташування.

Ми мали цікаву екскурсію вічним містом.

Гід розповіла: його історія почалася в V-VI століттях з заселення острова Торчелло. Згідно з легендою, в V столітті, рятуючись від набігів варварів, жителі римського містечка Альтіно знайшли притулок на острові, а вже в 639 році переніс туди свою резиденцію і єпископ.

Кожен сантиметр землі, що нині забудований будинками, церквами, палацами, у свій час був осушений, в нього були забиті палі з альпійської модрини та зведені фундаменти, а потім і самі будівлі.

Сучасна Венеція займає площу трохи більше 7 км і розташована на 118 островах (включаючи Сан Джорджіо і Джудекку), з’єднана 418 мостами і розділена 160 каналами.

Головний храм Венеції – собор святого Марка, є одним з найбільш відвідуваних визначних пам’яток міста. Був заснований у IX столітті, а нинішній вигляд отримав до кінця XV століття.

Венеція – це запах моря і кави, це місто гамірної суєти і тихих, умиротворених куточків, це місто площ і височенних будівель зі шпилями, кожна з яких має свою, неповторну історію. Словом, перефразовуючи відому фразу із радянського кінофільму, можна стверджувати: Венеція – місто контрастів!

Венеційські водні канали - диво з див!

Венеційські водні канали — диво з див!

Тут ніхто і нікуди не поспішає. На вузеньких тротуарах, що розташовані впритул до водних каналів, є величезна кількість кафе. Якимось дивом столики уміщаються на гамірному проході не заважаючи нікому. Хоча місця мало.

Гід попереджає: ходити групі потрібно, тримаючись праворуч вулиці, аби не дратувати самих жителів міста. Венеційцям уже набрид постійний потік туристів і їх незліченна кількість на вулицях міста. Жителі Венеції нарікають, що місто через них втратило свій шарм, а їм самим ніде гуляти з дітьми. Вони ніяк не можуть звикнути до вічного гамору під вікнами і на площах, де яблуку ніде впасти.

Та є в них і ще одна проблема, не туристична.

Стривожені нестабільним розташуванням міста на воді, венеційці масово виїжджають на материкову частину Італії, виставляючи своє житло на продаж, або здаючи його в оренду. Звичайно, за шаленими цінами. Підстави для хвилювань і справді є.

Нові супутникові дані з безпрецедентною точністю показали повільне, але неминуче затоплення Венеції. Науковці кажуть: місто йде під воду із швидкістю один міліметр в рік, а в деяких місцях навіть цілий сантиметр щороку. На державному рівні було вирішено робити певні кроки, аби укріпити острів. З околиць Венеції було викачано велетенські кількості ґрунтових вод, унаслідок чого місто неочікувано осіло ще близько на 20 см. Роботи призупинили.

Прогнози науковців невтішні:  адже ще одним чинником, який сприяє підтопленню Венеції, є глобальне потепління. Через це рівень моря підвищується на один міліметр щороку.

Все це свідчить про те, що архітектурній перлині Італії загрожує неминуча загибель.

Ще сто років тому вода затоплювала прекрасну площу святого Марка, яка є найнижчим пунктом міста, дев’ять разів на рік. Сьогодні висока вода, як говорять венеційці, приходить у 10 разів частіше. На площі можна побачити високі дерев’яні щити, якими люди ходять, коли вода її затоплює. А коли її немає, то на цих щитах відпочивають змучені туристи, використовуючи їх замість лавок.

Гід просить звернути нас увагу на храм із падаючою вежею. На жаль, у цієї «окраси» теж невесела історія. Падаюча вежа у Венеції є дзвіницею однієї з найбільш старовинних грецьких церков в Італії — Сан-Джорджо деї Греки. За останній час вона нахилилася у бік більш ніж на 6 сантиметрів. У 1770 році нахил споруди дорівнював 80 сантиметрів, а в даний час цей показник становить 180 сантиметрів!

Венеція. Похилена Вежа.

Венеція. Похилена Вежа.

Причиною ухилу венеційської падаючої вежі є зміщення і розрив елементів фундаменту. Побудована дзвіниця в 1463-1464 роках в архітектурному стилі Ренесансу. Споруда повністю вбрана в плити з важкого каменю. Тому саме вага цих плит послужила причиною нахилу дзвіниці.

Нав’язливі власники гондол пропонують подорож цим унікальним човном, яка, якщо скинутись гуртом, не так вже й багато коштуватиме.

Ми з групою заблукали вузькими вуличками Венеції і саме завдяки цьому побачили її унікальні дворики і перевулки. Це була найзахоплююча мандрівка!

Про Венецію можна розповідати дуже багато, а можна просто побувати тут і закохатися у це місто-театр, де середньовічна вистава так і не закінчилась, а куліси не встигли закритись.

              Усі шляхи ведуть до Риму

У цьому місті, де ми перебували два дні, знаходиться неймовірна кількість пам’ятників тисячолітньої історії. Чого варті лише Пантеон – символ славетного Риму, Колізей і держава-місто Ватикан.

Враження від Пантеону – храму домашніх богів  сім’ї імператора Юлія, не передати словами. Це єдиний пам’ятник класичної архітектури, що зберігся в Римі у первісному вигляді. Його спорудили ще у 27 році до нашої ери!

Вражаючий купол у середині храму з так званим «оком» у центрі просто вражає.

Рим. Пантеон. І цим все сказано!

Рим. Пантеон. І цим все сказано!

Саме у цьому храмі знаходяться останки легендарного Рафаеля. На гробниці геніального художника викарбувано епітафію: «Тут лежить Рафаель, за життя якого природа боялась бути переможеною, а після його смерті вона боялась померти».

Диво архітектурної думки – «Амфітеатр Флавіїв», більш відомий у римлян як Колізей.

"Амфітеатр Флавіїв", більш відомий як Колізей.

«Амфітеатр Флавіїв», більш відомий як Колізей.

Давньоримський поет Марк Марціал оспівав Колізей такими високими словами: «Єгиптяни, не гордіться своїми пірамідами! Асирійці, не гордіться Вавілоном! Їм не зрівнятися з новим амфітеатром імператора! Це символ слави, який затьмарить всі людські витвори!»

Колізей став не лише театром для містян, але й політичною ареною для імператорів. Він став віддзеркаленням їх слави і величі. Тут проводили навіть справжні морські бої (навмахії) на арені, яку наповнювали водою.

До наших днів збереглася третина будівлі амфітеатру.

Пройшлися ми й частиною Аппієвої дороги, або, як її ще називають, Аппієвим шляхом. Це найважливіша з античних доріг стародавнього Риму, що була прокладена  в 312 до н. е. за цензора Аппія Клавдія Цека. Цікава її історія, яку оповів ще грецький філософ Діодор: «Аппій вимостив масивним камінням більшу частину  названої його ім’ям дороги від Рима до Капуї, відтань поміж якими становить більше 1600 стадіїв, при цьому витративши на будівництво майже всю державну скарбницю».

Що ж, нашим будівельникам доріг, варто б повчитися цьому мистецтву древніх римлян, адже шлях цей служить людям і донині.

Аппієва дорога простоїть ще 1000 років.

Аппієва дорога простоїть ще 1000 років.

Рим не оглянути ні за день, ні за два, ні навіть за тиждень. Та навіть те, що встигли ми тут побачили – назавжди залишиться у пам’яті. Неймовірні фонтани із мармуру, унікальні статуї, величні храми і площі. Рим, ти у серці назавжди!

Для нас, паломників, великим подарунком стало і відвідування собору святої Софії у Римі.

Ідея побудови тут храму належить видатній постаті католицької церкви – кардиналу Йосипові Сліпому.

Собор святої Софії у Римі.

Собор святої Софії у Римі.

Відразу після повернення зі сибірської каторги у лютому 1963 року Блаженніший Йосиф Сліпий почав старання та збір коштів на побудову української прилюдної церкви в Римі. Італійський архітектор Лючіо ді Стефано розробив план будівництва храму на основі планів первісної будівлі Київської Софії – п’ятибанної тринавної церкви в українському нео-візантійському стилі. У червні 1967 року було розпочато будову, а 27-28 вересня 1969 року Блаженніший Йосиф та сімнадцять Владик в присутності Папи Павла VІ, який переніс сюди із базиліки св. Климента частину мощей св. Климента Папи і поклав під головний престіл, довершили посвячення собору Святої Софії і запрестольної мозаїки – спроєктованої видатним українським митцем Святославом Гординським.

Весь собор зсередини покритий мозаїкою. Мистецьке оздоблення собору, як мозаїк, так і вітражів, розробив Святослав Гординський, а мозаїчні роботи виконали майстри школи Марка Тулія Монтічеллі. За головним престолом знаходяться мозаїки Софії Божої Премудрості та Пресвятої Євхаристії. Над горним сідалищем поміщено герб Патріярха Йосифа з написом “Per aspera ad astra” (“Через терня – до зір”). У правій апсиді храму знаходиться захристія, а в лівій – проскомидійник з мозаїчною іконою Оранти на стіні, перед яким закритий отвір до крипти.

Тут наш духівник о. Василь Щур відправив Службу Божу, де ми мали можливість посповідатися, запричащатися, та отримали миропомазання.

Наш духівник о. Василь Щур відслужив для нас Службу Божу у соборі святої Софії.

Наш духівник о. Василь Щур відслужив для нас Службу Божу у соборі святої Софії.

Фото на згадку

Фото на згадку

 

Місто у місті, держава в державі

Другий день нашого перебування в Італії був дуже насиченим, цікавим і пізнавальним. Ми побували у серці католицької церкви — Ватикані, що має статус держави-міста і є резиденцією Папи Римського.

Ватикан – це територія Святійшого Престолу (Престолу Святого Петра), центрального органу Католицької Церкви.

Ватикан відомий своїм малярством і архітектурою, його найвеличніша споруда — базиліка Святого Петра, побудована на гробі першого Папи.

Собор вражає своєю величчю, архітектурним наповненням, кількістю каплиць і усипалень.

Наш гід розповіла, що у цьому соборі є українські сліди. Які ж саме?

Зокрема, гід розповіла про вівтар святого Еразма. Він прикрашений мозаїчними зображеннями святого князя Володимира, блаженної княгині Ольги та символу державності України – Тризуба.

Але щоб побачити це на власні очі, нам треба пройти до вівтаря, а він – перекритий. Однак наша гід – відважна і рішуча жінка. Охоронцям вона пояснила, що ми – паломники з України, тому для нас дуже важливо побувати саме біля вівтаря Еразма і оглянути мозаїки українських князів і зображення Тризуба. Нас впускають, але за умови: повна тиша і ніяких фото. ТОму фото, опубліковані нижче, довелось «позичати» в мережі Інтернет.

ukr-parafia-roma.it Вівтар святого Еразма,прикрашений мозаїчними зображеннями святого князя Володимира, блаженної княгині Ольги та символу державності України – Тризуба.

ukr-parafia-roma.it
Вівтар святого Еразма,прикрашений мозаїчними зображеннями святого князя Володимира, блаженної княгині Ольги та символу державності України – Тризуба.

Десять хвилин гід цікаво розповідає про появу цих мозаїчних зображень.

Згадок про них немає в путівниках і вони не призначені для загального огляду, оскільки ця капела, яка розташована за знаменитою статуєю святого Петра, відведена для сповідей і завжди закрита для туристів. Однак сам факт, що в головному католицькому храмі шануються наші великі святі, є гідним уваги.

Мозаїчні зображення Володимира Великого і княгині Ольги виконані ватиканськими майстрами на кошти української громади й особисто владики Василя Лостена, єпископа Стемфордської єпархії УГКЦ. У соборі святого Петра вони перебувають із 1989 року.

ukr-parafia-roma.it Мозаїчне зображеннями святого князя Володимира та символу державності України – Тризуба.

ukr-parafia-roma.it
Мозаїчне зображеннями святого князя Володимира та символу державності України – Тризуба

Урочисте відкриття мозаїк, у ході якого їх освятив особисто Папа Римський святий Іван Павло ІІ, було приурочене до 1000-ліття Хрещення Київської Русі-України.

Мозаїки святого Володимира Великого і блаженної княгині Ольги в соборі святого Петра стали одним із символів належності українського народу до великої християнської сім’ї та знаком його єдності із Апостольським Престолом. Цей вівтар для українців уособлює частинку України в найвеличнішій Базилиці світу – соборі святого Петра, серці Вселенської Церкви.

У соборі св. Петра є також вівтар св. Василя Великого, під яким знаходяться мощі єпископа УГКЦ і священномученика за віру Йосафата Кунцевича. Зважаючи на це, у вівтарі святого Василя часто проводяться українські богослужіння.

Мощі священномучиника Йосафата Кунцевича

Мощі священномученика Йосафата

Купол церкви роботи Мікеланджело називають поетичним творінням неосяжності. Варто тільки подивитись на нього, щоб зрозуміти, звідки пішла така назва. Коли безсмертний геній Мікеланджело задумав його, він, здається, відчув почуття абсолюту нескінченності, що вражає уяву тих, хто споглядає на це творіння рук людських.

Золото, блиск, мармур і велич, — ось як можна описати цей храм і все, що є у ньому.

Не віриться, що маю можливість дивитися на геніальну роботу Мікеланджело «П’єта», про яку раніше читала лише у книжках! Ось вона – переді мною. Богородиця у невимовній скорботі тримає на руках мертве тіло свого сина Ісуса, якого щойно зняли з Хреста.

фото: Шедеври світового живопису Мікеланджело, "П'єта": слів не потрібно, все сказано у мармурі...

фото: Шедеври світового живопису
Мікеланджело, «П’єта»: слів не потрібно, все сказано у мармурі…

Тут слів не потрібно, усе сказано у мармурі…

І насамкінець – ми побували у музеї історії Ватикану. Він є цілим комплексом із безліччю величних будівель, кімнат, залів, галерей, бібліотек, каплиць, дворів і садів, що вщент заповнені скарбами мистецтв. Тут знаходяться фрески самого Рафаеля, а також відомі статуї Аполлона, Гермеса, Персея з головою Медузи, Афродіти і Венери Книдської. Велич!

Окреме захоплення отримали від відвідування Сікстинської капели і залу гобеленів у Ватиканській пінакотеці. В останньому представлені роботи геніальних Рафаеля, Леонардо да Вінчі, Тіціана, Караваджо і живописців епохи бароко.

Сікстинська капела: велич і розкіш інтер'єру

Сікстинська капела: велич і розкіш інтер’єру

Ватикан, Рим – міста фонтанів із химерними статуями, великими і меншими площами, на яких вирує життя, і де навіки закарбувалася історія. Історія, до якої ми можемо доторкнутися, відчути її, пережити.

73133583_3007271336021453_1294139715766714368_o

Войовничі римляни любили велич і славу у житті. Але залишили по собі таку ж велич і славу в архітектурі, мистецтві, неповторній культурі. Тут переплелися роки і епохи, радість і сум, тріумф і біль поразки, суєта і спокій, безсмертя і життя вічне.

Але… Я б не хотіла жити в Римі. Я б хотіла жити у Будапешті. Чому?

Про це – у наступній розповіді.

 Ірина Мадзій

 фото авторки матеріалу.

 

 

 

 

 

 

 

Мітки: , , , ,
Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK

    Коментарі закриті.

TOP 100

Facebook