На корпусі лікарні у місті на Тернопільщині встановили меморіальну дошку відомому лікареві-паріоту, який працював тут у минулому столітті

фото: титульна сторінка книжки Василя Дрозда "З клятвоб Гіппократа та Україною в серці"

фото: титульна сторінка книжки Василя Дрозда «З клятвоб Гіппократа та Україною в серці»

На старому корпусі Заліщицької районної лікарні розміщено меморіальну дошку відомому лікареві-хірургу, який працював у Заліщиках з 1912 по 1940 роки Мар’янові Альбіновичу Долинському. Надпис на ній гласить: «Видатний український патріот – доктор Мар’ян Альбінович Долинський. Нар. 3.ХІІ. 1868 р. у Львові. З 1912р. по 1940р. – директор крайового шпиталю в Заліщиках, лікар-хірург, громадський діяч. Загинув 1940 року в більшовицькій тюрмі. Вдячні заліщани, червень, 2013 року».

Я пригадала, що кілька років тому книгу про видатного лікаря і патріота « З клятвою Гіппократа та Україною в серці» мені подарував її автор – нині уже покійний житель Заліщиків, літератор, поет, журналіст Василь Дрозд.

Вдома я знайшла цю книгу із дарчим надписом автора. Тут є і поетичні рядки, авторства Василя Дрозда,  присвячені Долинському:

У селах краю, в ріднім місті

Він пізнавався вже здаля,

Бо кожен бачив: йде Долинський,

Його статура промовля…

Історія пана доктора, як його називали тоді у Заліщиках, просто вражає.

Служити професії, людям і совісті

Майже тридцять літ він віддав справі порятунку життя простих українців, служив їм безкорисливо і вірно. Був справжнім інтелігентом. Його найкращими друзями були адвокат і громадський діяч Василь Бараник та директор місцевої учительської семінарії письменник Осип Маковей.

Лікар Долинський став прообразом літературних героїв у творах Осипа Маковея «Тяжка операція» та «Мухолап».

На основі спогадів старожилів та наукових матеріалів автор книги Василь Дрозд подає епізоди життєвого шляху цього видатного лікаря, який в умовах окупаційного режиму Польщі у Галичині  завжди залишався патріотом свого народу.

І хоч з тих пір минуло вже багато літ, та пам’ять про нього живе серед жителів містечка над Дністорм і донині.

Мар’ян Долинський був величною постаттю не лише у Заліщиках, але й в усьому повіті. Високий, кремезний, з козацькими вусами, гордовитою поставою, він мав високий авторитет у жителів провінційного містечка. Завжди, за будь-якої погоди, навіть у найлютіші морози, ходив без шапки. «А з виду запам’ятати його було зовсім легко, — писав про нього відомий історик, публіцист Василь Верига, — бо нагадував собою здоровенного козарлюгу. Хоча був зовсім лисий, а може, і голив голову, він ніколи, навіть серед найбільших морозів, і тоді, коли вибирався до хворого у далеке село, не носив жодної шапки. Його голова морозів не боялася. Так що його пізнавали на вулиці здалека».

Спогади автора книги Василя Дрозда є цікавими ще й тому, що його батько був особисто знайомим із лікарем Долинським. Останній часто навідувався до хворого Григорія Дрозда у селі Нагорянах. Батько часто розповідав синові про візити пана доктора, про розмови з ним.

Уже будучи в зрілому віці, Василь Дрозд зацікавився постаттю цього лікаря-патріота і почав досліджувати його життєвий шлях. За багато років пошукової роботи, запису спогадів старожилів та дослідження кримінальної справи у Тернопільському архіві, вималювалась цікава картина його біографії.

Автор пише про перше знайомство з архівною кримінальною справою Долинського: «Я з хвилюванням перегортав її сторінки. Вона дихає жахливою історією. Відчувається плач і стогін невинно убієнних людей…».

Корінний львів’янин Мар’ян Альбінович Долинський був правнуком відомого львівського художника ХVІІІ століття Луки Долинського. Його батько працював інженером залізничного транспорту. А мати Зеновія походила з відомого на Львівщині роду Зубрицьких.

Народився Мар’ян Долинський 3 грудня 1868 року у Львові. Тут закінчив гімназію, пізніше разом з батьками переїхав до Кракова. У Краківському університеті, а пізніше – на медичних студіях у Відні  юний Мар’ян здобуває медичний фах.

Студент встигає не лише успішно навчатися, але й активно займатися спортом. Його вважали одним із кращих спортсменів Австро-Угорщини. І не дивно, адже якось, на міжнародних змаганнях серед студентів у Швейцарії, Долинський здобув золоту медаль за стрибки у висоту.

Працюючи після закінчення навчання на посаді директора лічниці в Перемишлі, молодий фахівець наразився на спротив тутешньої влади проти себе. Він не підходив польській владі через своє активне суспільно-громадське і політичне життя.

Тому його невдовзі перекинули на другий край Галичини, у провінційне містечко Заліщики. Тут він очолив загальну лічницю, яка обслуговувала хворих і з Борщівського повіту.

Старожили ще досі переповідають, як молодий лікар співчував хворим, переслідуваним і зубожілим селянам і безкорисливо допомагав їм, часто навіть не вимагаючи платні за послуги.

Сторінками кримінальної справи

«За поляків» пан Доктор пережив чимало поневірянь. За його активну громадську позицію, підтримку простих українців посипалися численні доноси. Як наслідок – арешт у таборі для інтервованих під Краковом, де він пробув до кінця 1919 року. Через 9 місяців – чергове затримання і арешт. На цей раз за те, що керував відділом охорони здоров’я у повітовому ревкомі в час Галревкому (серпень-вересень 1920 року).

Життя його у Заліщиках перетворилось на випробування: наклепи поляків, стеження, доноси. Аби позбутися лікаря-патріота, Долинського зовсім звільнили із роботи у Заліщиках. Його місце займає новий лікар-поляк.

Та Мар’ян Альбінович рук не склав. Він подумав так: роботу забрали, але знання і досвід не здатен забрати ніхто. Тому відкрив свою приватну справу в Заліщиках і почав працювати виключно на українську громаду.

За його сприяння, а пізніше і керівництва, у повіті запрацювало відроджене спортивно-патріотичне товариство «Луг», куди вступило чимало молоді. Його осередки діяли майже в кожному селі.

Одночасно М. Долинський входив до управ повітових товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар».

Палкі промови Мвр’яна Долинського під час різноманітних святкувань надовго запам’ятались жителям Заліщанщини. Прийде час і органи НКВС СРСР поставлять у провину Долинському кожне його слово, сказане на цих зібраннях, які горе-свідки донесуть карателям.

День 24 грудня 1939 року став для родини Долинських трагічним, який поділив їх життя на «до» і «після». Співробітники оперативно-чекістської групи НКВС провели обшук у квартирі лікаря, вилучили чимало українських газет, журналів, брошур і бронзовий хрестик. Цього було достатньо карателям, аби зламати життя людини. Заарештували і сина Степана.

Обох Долинських, батька і старшого сина, востаннє бачили в Тернополі тоді, коли під кінець 1939 року їх провадили енкавеесівці вулицями міста. Мар’ян Долинський, як звичайно, без шапки йшов на чолі колони заарештованих селян із Заліщицького повіту.

На той час, коли була відкрита кримінальна справа, лікареві із Заліщиків йшов уже 71 рік. «Провина» Долинського обтяжувалася тим, що його син Степан, активний член ОУН, також був заарештований. Цілком зрозуміло, що лікар мав «відповісти за такого сина».

23 серпня 1940 року слідчий спецчастини УДБ НКВС УРСР у Києві Брюханов «знайшов», що М. Долинський «вів активну боротьбу проти комуністів, здійснював наклепи на Радянський Союз».

Справу заарештованого передали на розгляд Особливої наради при НКВС СРСР. Цей репресивний позасудовий орган своїм рішенням від 23 грудня 1940 року призначив покарання: п’ять років заслання в Кіровську область (Росія).

Останній запис про в’язня у його кримінальній справі зроблений 3 січня 1941 року. Далі сліди М. Долинського губляться: чи помер він ще в ув’язненні в Україні або в Росії, чи, може, стратили його з початком війни у червні 1941 року?

Свідки тах далеких років розповідали, якими палкими були промови доктора Долинського. А ще — скількох він врятував від смерті, як підтримував і розумів тих, хто не міг заплатити лікареві за послугу. Часто, їдучи серед хуртовини на санях до важкохворого бідняка й словом не згадав про оплату. Був вірним клятві Гіппократа і своїй совісті.

Таким і залишився у пам’яті жителів мальовничого міста над Дністром.

                                                                                                                               Ірина Мадзій

                                                                                                              Фото авторки матеріалу.

 

 

 

 

 

Мітки: , , , , , ,
Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK

    Коментарі закриті.

TOP 100

Facebook