«Місцеві навіть не хотіли бійцям води дати. Боялися або чекали нову владу», — капітан Олександр Іриця (Відео, Фото)

P9120003-nВояки-артилеристи з Тернополя, які фактично з березня перебували на сході України та брали участь в АТО, приїхали на певний час додому, у відпустку.

Перепочити бійці змогли, завдяки укладеному у Мінську перемир’ю. Як тільки надійде наказ керівництва – поїдуть знову на територію, де відбуваються бойові дії.

Читайте також. Тернополяни-артилеристи із легендарного з’єднання прибули додому без втрат (Фото)

Нагадаємо, на рідне Тернопілля із зони АТО днями повернулися у відпустку майже 60 військовослужбовців 24-ї окремої механізованої Залізної бригади імені Данила Галицького.

На зустрічі із журналістами військові не були багатослівними, але емоцій не приховували. Втім, про погане, побачене на цій жорстокій війні, вони згадувати не хотіли. Вижили і повернулися без втрат, кажуть чоловіки, лише завдяки вмілим діям безпосереднього керівництва частини і дивізії. Допомагало й непереборне бажання побачити дружин і дітей.

- Я навіть ніколи не думав, що побачу, як нам, артилеристам будуть дякувати піхотинці, — каже командир взводу – старший офіцер на реактивній артелерійській батареї 24-ї окремої механізованої залізної бригади імені Данила Галицького, капітан Олександр Іриця. – Адже війна зараз – не та, якою була в Другу світову. Там немає таких боїв, як колись…

Чоловік зауважив, що в зоні проведення антитерористичної операції дійсно страшно.

Читайте також. Тернопільські медики у зоні АТО бачили бійця, в якого – понад 60 осколків у тілі (Відео)

- Місцеве населення поводиться по-різному: одні ставляться до нас як до визволителів, інші — як до ворогів. Думаю, що залишився живим, бо дуже хотів додому. Патріотизм — це одне, а дружина і діти – ось, що найважливіше. Їх хотів побачити, — зізнається, посміхаючись, чоловік.

Капітан Олександр Іриця

Збройні сили України достатньо забезпечені військовою технікою, снарядами, кулями. Щоправда, техніка – не вічна, час від часу ламається. Але навіть запчастини на передову намагалися доставляти. Немає проблем на передовій і з харчуванням та медикаментами. Ось тільки доставляють це все здебільшого волонтери.

- Ми підтримуємо контакти із Самообороною, — каже командир відділення – обчислювач реактивної артилерійської батареї 24-ї окремої механізованої залізної бригади імені Данила Галицького, сержант Андрій Поляруш. – Повідомляємо їм, що нам треба. Привозять. Навіть, якщо вони не можуть добратися безпосередньо до нас через обстріл, нам врешті це все передають. Особисті посилки від родичів – теж. І ще такого не було, щоб хтось не отримав речей чи продуктів, які йому відправляли.

Читайте також. Командир тернопільського “Сокола” отримав Орден князя Ярослава Мудрого за дії загону на сході (Фото)

Обидва військових щиро дякували за підтримку жителям Тернопілля. Казали, що особливо приємно отримувати листи від зовсім незнайомих людей. Така моральна поміч – не зайва. Адже з місцевим населенням налагоджувати контакти важко.

- Коли ми прибули на схід, усе це побачили – люди там дуже бідно живуть… Склалося враження, що Радянський Союз розпався тільки вчора, а Ленін й досі живий. І тільки тепер місцеве населення починає розуміти, що російська пропаганда їх обманювала, — додає Андрій Поляруш. – Вони зараз вже не хочуть ні Росії, ні України. Вони просто хочуть миру і спокою…

Сержант Андрій Поляруш

Звісно, не всі люди і там однакові: хтось воякам допомагав, хоч і боявся, але були й такі, що навіть води не хотіли бійцям дати. Частина місцевих боїться, інші — досі чекають, що «та влада» повернеться.

- Там зараз йде війна артилерії. Мені жаль мирне населення, яке не виїхало із зони АТО, особливо шкода дітей, — продовжує Олександр Іриця. — Коли ми виїжджали із Луганської області, то там уже не було ні води, ні світла, навіть хліба…

Вояки на долю не нарікають – війна є війна, і вони це розуміють. Єдина серйозна проблема, що їх турбує — багато загиблих є через те, що не вистачає лікарів.

- На чотирьох поранених є два лікаря. Кого рятувати? Звісно, що до когось не встигнуть, – розповідає Андрій Поляруш. – У нашому підрозділі був свій лікар. Але цього мало! Також є проблема із довезенням тяжкопоранених до госпіталів. Їх розмістили за 50-60 км від лінії бойових дій. Туди треба людину довезти. Людське життя – найбільша цінність. Нам бракує реанімобілів. Звичайні УАЗики чи навіть БМП не підходять…

Софія Левицька

 


 

 

 

Мітки: , , , , , , ,
Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK

    Коментарі закриті.

TOP 100

Facebook