Людина, яка працює в приватника, не має такого правового захисту, як та, що в бюджетній сфері: Василь Когут пояснив чому

когутКолективний договір, що укладають працівники організації чи підприємства з роботодавцем — одна з основних гарантій дотримання їх прав. Зазвичай такий договір мала б укладати профспілкова організація з роботодавцем і виступати гарантом його дотримання. Але чи так відбувається в реальному житті?

За словами завідувач відділу соціально-економічного захисту та правової роботи Тернопільської обласної ради профспілок Василя Когута, працівники мають право створити профспілкові організації чи принаймні осередки на будь якому підприємстві чи в організації незалежно від форм власності. Однак приватники не зацікавлені в таких структурах, бо не хочуть, аби їм перешкоджали у самостійному вирішенні кадрових, виробничих, соціально-трудових питаннях, а тим паче могли оспорювати в судах неправомірні дії. Профспілка є бажана для найманих працівників, бо гарантує їм найелементарніший правовий захист. У приватника є десятки причин і підстав, щоб звільнити працівника, або вчиняти дії на власний розсуд в обмеженні соціальних прав. Профспілка ж завжди готова стати на захист соціальних прав людини праці.

Як виправити ситуацію й впровадити профспілкові організації там, де є потреба у соціальному захисті? Найперше необхідна ініціатива профспілок до законодавчих змін та політична воля парламенту. Потрібні законодавчі зміни, які б надали можливості профспілці виконувати деякі державні функції. Наприклад, сприяти у працевлаштуванні працівника на роботу, та обов’язкове погодження з профспілкою його звільнення. Варто було б надати деякі контролюючі функції з питань охорони праці та реальні важелі впливу на роботодавця з боку профспілок. Також необхідно змінити систему формування профспілок, при якій би її лідери (керівники первинних ланок) не перебували в трудових відносинах з роботодавцем чи його представником. Тоді профспілки були б більш незалежними та впливовішими.

А поки ми можемо тільки констатувати тенденцію: у бюджетній сфері профспілкових організацій, а відповідно і колективних договорів, у десятки разів більше, аніж у небюджетній. Тобто, людина, яка працює у приватника, більш обмежена у соціальному захисті, аніж та, яка трудиться в бюджетній сфері.

За інформацією профспілок у  Тернопільській області діє 1296 колективних договорів — 95,6% від загальної кількості первинних профспілкових організацій (1356). У тому числі в галузях бюджетної сфери -1202, у небюджетній — відповідно 154 колективних договори.

Усього охоплено колективними договорами 95178 осіб, а це — 99,1% від усіх працюючих на підприємствах, в установах та організаціях (96006 осіб) де діють профспілки.

Мінімальну місячну тарифну ставку (оклад) на рівні чи вище рівня, визначеного галузевою угодою, встановлено у 1288 колективних договорах, або у 99,4 % від усіх укладених.

Впродовж 2018 року в середньому по області від роботодавців отримано на соціальний розвиток та додаткові соціально-побутові пільги 194,9 млн гривень проти 135 млн гривень у 2017 році. З розрахунку на одного працюючого це — 2030,2 грн (проти 1467,5 у 2017 році).

Витрати на охорону праці підприємств, установ, організацій області за 2018 рік у відсотковому вимірі становили в середньому 1,6% від фонду оплати праці за попередній рік, або 50,4 млн гривень і збільшилися порівняно з попереднім роком на 6,4 млн гривень.

Кошти на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах передбачених колективним договором, угодою, але не менше ніж 0,3% фонду оплати праці отримали 86 профспілкових організацій, що становить лише 6,3 % від загальної кількості профспілкових організацій. З них 72 — у госпрозрахункових підприємствах, організаціях та лише 14 — у бюджетних організаціях та установах.

Василь Когут – завідувач відділу соціально-економічного захисту та правової роботи Тернопільської обласної ради профспілок.

 


 

 

 

Мітки: , , ,
Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK

    Коментарі закриті.

TOP 100

Facebook