Хутір Вірля на Тернопіллі. Тут вперше відбулося чудо від Почаївської ікони Божої Матері

1324361168_13Біля підніжжя Почаївської гори, поблизу витоків Кременецьких гір, на березі річки Вірлянка та озера Вірля, недалеко від Божої гори і джерела святої Ганни на хуторі Вірля (Орля), відомому ще з XVI ст., розбудовується монастир Святого Юрія Переможця. Обитель розташована на тому місці, де колись був маєток шляхтички Ганни Гойської, в якої вперше відбулося чудо від Почаївської ікони Божої Матері. Ось як про це говорить історія.

Ганна Гойська походила зі старовинного дворянського роду Козинських (дід її Грінко Мжачич Козинський в 1494 році обіймав посаду Луцького хорунжого, а батько Тихон Грінкович був Овруцьким державцем). Шляхтичка відрізнялася міцним та незалежним характером. Василь Богданович Гойський, чоловік Ганни, земський Луцький суддя, був богобоязливою православною людиною. Він помер приблизно у 1557 році. Ганна залишилась одна, дітей не мала і прожила вдовою довгий час.

Вона стала багатою поміщицею і володіла Почаєвом, селами Орля (Вірля) і Козин поблизу нього. Маєток був великий, до самого Орлянська належали села Вірля, Комнатка, Савчиці і Старий Почаїв. Сама шляхтичка жила у Вірлі, де був досить великий кам’яний замок, оточений озером.

Того часу волинською землею проїздив грецький митрополит Неофіт, який прямував до багатої Москви, сподіваючись вимолити в неї допомогу для своєї скривдженої магометанами Церкви. 1559 року на щире прохання Ганни Гойської він зупинився в її маєтку. Богобоязлива Гойська сердечно прийняла в себе іменитого гостя і за звичаєм з найглибшою повагою сумлінно опікувалася ним.

_____-4

На подяку за сердечну гостинність, а, ймовірніше, натхненний Самою Царицею Небесною, Неофіт благословив Гойську древньою іконою Богоматері з Предвічним Немовлям — образом, який привіз із Константинополя. Вірогідно, цю заповітну родову святиню він узяв із собою як благословення в далекий нелегкий шлях: спочатку до Константинопольського Патріарха, а потім за його дорученням — до Росії, і завжди зберігав цей образ при собі, поки Промисел Божий не повелів залишити її на Волині у милосердної благочестивої вдови.

Отриманий великий дар Гойська зберігала певний час у своїй замковій молитовні. Аж ось, за тогочасними розповідями, домашні побожної вдови почали помічати, що від ікони виходить якесь незвичайне світло. Слуги сповістили про це поміщицю, але вона довго не зважала на їхні розповіді, поки, нарешті, сама не побачила в сонному видінні ікону «у великому світі». Але й тоді Гойська не звернула на це особливої уваги, поки світло, що виходить від ікони, не побачила вже наяву. Минуло ще трохи часу, і благодатна сила, яка виходила від образу, дала знати про себе першими чудесами.

У Ганни Гойської був сліпий від народження рідний брат Пилип Козинський. Ганна підказала йому звернутися з молитвою до дарованого образу Пресвятої Богородиці з проханням про дарування зору. І щойно її брат від усього серця помолився перед святинею, очі йому відкрилися, і він почав бачити, ніби ніколи й не був сліпим.

DSC_0563DSC_0677IMG_7567img_7568IMG_7575

Після такого безсумнівного чуда, що сталося на очах у людей, Гойська вже не зважувалася тримати ікону в себе, а, зібравши ченців, священиків і безліч православного люду, з хресним ходом та співами перенесла її на Почаївську гору та віддала на вічне зберігання ченцям, які мешкали в тамтешніх печерах. Чудесне зцілення і наступне за ним урочисте перенесення ікони з маєтку Гойської до Почаївських іноків сталося, ймовірно, у першій половині 1597 року. Бо вже 14 листопада 1597 Гойська жертвує на розбудову Почаївського монастиря великі кошти, невдовзі будує церкву на честь Успіння Божої Матері та забезпечує її всім потрібним; дарує ченцям свою спадщину: землі, сіножаті, млини; щедро прикрашає чудотворну ікону.

1675 року під час польсько-турецької війни татари зруйнували замок Гойських у Вірлі, залишивши тільки замчище. 1995 року силами місцевих мешканців, благодійників з української діаспори з-за кордону розпочалось будівництво Свято-Юріївського храму. 2013 року Архієпископ Тернопільський, Кременецький та Бучацький освятив новозбудований храм, а комплексу церковних споруд було присвоєно статус монастиря.

Ієромонах Варсонофій (Руднік),
скарбник Свято-Юріївського чоловічого монастиря.

 

 

 

 

 

Мітки: , , , , , ,
Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK

    Коментарі закриті.

TOP 100

Facebook