Єремія II погодився в обмін на волю визнати Московський патріархат: Історія християнства та національної незалежної церкви в Україні (Відео)

1Історія християнства та національної незалежної церкви в Україні нараховує близько десяти століть. За цей час українське православ’я пережило кілька злетів та падінь, починаючи з всенародного хрещення Русі Володимиром Великим, завершуючи здобуття незалежної канонічної православної церкви.

Про те, яка історія православ’я в Україні в матеріалі Прямого.

Від найдревніших часів до монголо-татарського іга

Першим християнським правителем, а вірніше правителькою Київської Русі стала княгиня Ольга (Хельга). У 957 році княгиня відвідала Константинополь, де уклала угоду з імператором Костянтином VII Багрянородним і прийняла християнство. У хрещенні княгиня Хельга отримала ім’я — Олена. Рівно через 33 роки — 988 року її онук, князь Володимир здійснить фундаментальний цивілізаційний вибір для всієї Східної Європи — хреститиме Русь. За однією з версій Володимир вагався, яку ж релігій визначити державною. Вибір був між християнством, ісламом та юдаїзмом. Врешті-решт Володимир вирішив зупинитись на християнстві східної традиції. Зазначимо, що найбільший спротив хрещення отримав на території нинішньої Росії — так землі Новгородського князівства вдалося охрестити лише 989 року, а на Ростовщині піднялося язичницьке повстання під проводом волхва Велеса.

1

Зазначимо, що Київською митрополією за правління Володимира управляли прислані з Константинополя греки. Ситуація змінилась з приходом до влади князя Ярослава Мудрого. 1051 року Русь отримує першого митрополита русина — ним став Іларіон. Митрополит Іларіон залишив по собі важливу філософську працю «Слово про закон і благодать», яке стверджували самостійність Київської Русі та руської церкви.

За три роки, 1054 році, відбувається Велика Схизма, яка утворює біполярний християнський світ — католиків (західний обряд) та православних (східний). Більшість східних слов’ян перебувають під впливом східного обряду.

1240 року Київ захоплює татаро-монгольське іго. Київські митрополити вимушені втікати до російського міста Володимир, однак досі називають себе київськими. Тобто центром православ’я лишається Київ, який якщо висловитись сучасною термінологією «тимчасово окупований».

Неймовірні пригоди патріарха Єремії ІІ в Москві та Святіший Синод Петра І

1448 року Московія обирає рязанського єпископа Іону на посаду митрополита і відправляє на узгодження в Константинополь, попри те, що Вселенський патріархат призначає митрополитом Ісідора. Ісідора приймають в Московії неприязно і згодом його місце на катетдрі займає Іона, якого у Константинополі визнають не легітимним. У 1467 Константинополь визнає Іону розкольником.

Київська митрополія рішенням Константинополя отримує у своє відання землі Галичини та Литви. Водночас «Московський патріарх» являється нелегітимним.

У 1588 році цар Борис Годунов, намагається отримати томос про автокефалію Московського патріархату. Для цього в Московію прибуває константинопольський патріарх Єремія II. Після його відмови, патріарха фактично беруть в полон і утримують під домашнім арештом.

1589 року, після піврічного полону, Єремія II погоджується в обмін на волю визнати Московський патріархат. Визнання оформили 1593 рішенням Собору в Константинополі. Київську метрополію Московський патріархат отримав 1686 грамотою Вселенського митрополита Діонісія. Умови прописані в грамоті, зокрема згадувати першим ім’я Вселенського патріарха у Москві проігнорували. З приходом до влади Петра Першого Московський патріархат скасовується і його заміняє Святіший Синод - гібридний орган церковно-світської влади, який проіснував до 1918 року.

УАПЦ, польське православ’я і товариш Сталін

Після Лютневої революції і краху Російської імперії український автокефальний рух відроджується. У жовтні 1921 року в Києві відбувся Перший Всеукраїнський Церковний Собор, що підтвердив автокефалію Української автокефальнох православної церкви, яку проголосила Всеукраїнська Православна Церковна Рада 5 травня.

Однак 1924 року Вселенський патріархат видає томос про автокефалію Польської православної церкви як історичної наступниці стародавньої Київської митрополії. У документі йдеться, що «відділення Київської митрополії і православних митрополій Литви і Польщі від Константинополя і приєднання до Московської церкви відбулося не за приписом канонічних правил», посилаючись на рішення 1686 року. Основна територія нової автокефальної церкви — це землі сучасних західної України і західної Білорусі.

1

В СРСР в той час відбувають масові репресії та проводиться політика «войовничого атеїзму». Так до прикладу у Володимирському соборі функціонував музей атеїзму. Ситуація докорінно змінюється після двох років ведення бойових дій на території СРСР під час Другої Світової війни. Сталін проводить політику реставрації царської державності. Повертаються в армію погони і офіцерські звання. Виходять з історичного забуття царські полководці та флотоводці — Суворов, Кутузов, Ушаков, Нахімов. Пропагандою активно тиражується образ російського святого — князя Олександра Невського, як святого заступника Росії. В 1943 Сталін вирішує відновити Російську православну церкву. Реставрація російського православ’я відбувається під чуйним контролем Компартії, органів держбезпеки і спеціального органу — Ради у справах Російської православної церкви. Частина священиків засуджує співпрацю православних митрополитів з комуністами. Вони називають таких священиків «сергіянцями» на честь митрополита Сергія, який став ідеологом співпраці РПЦ та радянської влади.

У 1948 році Польська православна церква відмовляється від томосу про автокефалію, який отримала 1924 року. Натомість єпископи соціалістичної Польщі отримую томос про автокефалію від РПЦ. Згідно цього томосу, з юрисдикції Польщі виходять території західної Білорусії та України. Позиції РПЦ підтримують Польської церквою і донині. Так Польська церква заявила, що не визнає рішення Вселенського патріарха щодо України.

Розкол і шлях до об’єднання у чверть століття

У 1990 році Патріарх Алексій II створює Українську православну церкву Московського патріархату — УПЦ МП. Вона отримує внутрішню автономію, але підпорядковується Російській православній церкві. Очолює УПЦ МП Філарет. Через рік Філарет вимагає в Москви автокефалії. У травні 1992 року РПЦ звинувачує Філарета в «аморальному способі життя» і відсторонює від управління УПЦ МП. Уже в червні 1992 постає Українська православна церква Київського патріархату, яку в 1995 році очолить Філарет, а через два роки РПЦ оголосить йому анафему (прокляття).1

Першу спробу відновити автокефалію українського православ’я здійснює президент Віктор Ющенко у 2008 році. За словами третього президента України, отриманню томосу завадив патріарх РПЦ Алексій II, який терміново прилетів до Києва, попри те, що не мав запрошення. Алексій запросив Варфоломія на обід під час якого і вирішилась доля томосу для України.

У квітні 2018 року Верховна Рада України й президент Петро Порошенко спільно з УПЦ КП, УАПЦ та частиною єпископів УПЦ МП відправляють звернення до Константинопольського патріарха Варфоломія з проханням дарувати томос про автокефалію православної церкви в Україні.

Уже в жовтні Синод Константинопольського патріархату скасовує рішення 1686 року. Москва позбавляється права призначати київського митрополита. Анафема РПЦ Філарету визнається недійсною. Стартує процес отримання автокефалії православної церкви в Україні, який триває досі.

Відродження Православної церкви України

Уже в листопаді 2018 року, у Стамбулі розпочалося триденне засідання синоду Вселенського патріархату, на якому ухвали проєкт Томосу для української церкви. Згідно з цим проєктом, українська церква стала називатись Православна церква України і отримала статус митрополії. У диптиху церков ПЦУ отримала 15 місце.

А менше, ніж за місяць, 15 грудня 2018 року відбувся Об’єднавчий собор православних церков. Одна з найважливіших подій в українській релігійній історії відбувалась в головній християнській твердині України — Софіївському соборі. Саме тут 1051 року був висвячений перший київський митрополит Іларіон. Згодом саме він у своїм праці «Слово про закон і благодать» обґрунтував незалежності української церкви. В Софії Київській висвячували на митрополитський престол Української автокефальної православної церкви в 1921 році Василя Липківського. І тут майже через сто років обирали предстоятеля українського канонічного православ’я.

Під час Собору за цю посаду боролися представник Української православної церкви Московського патріархату — митрополит Вінницький і Барський Симеон, який не злякався піти всупереч волі керівництва церкви в Москві та представник Української православної церкви Київського патріархату, митрополит Переяславський і Білоцерківський Епіфаній. В результаті двох турів виборів переміг - представник УПЦ КП Епіфаній, який отримав титул Митрополита Київського та всієї України.

Епіфаній став першим визнаним київським митрополитом з часів правління Ярослава Мудрого. На момент обрання йому було всього 39 років. Родом Епіфаній з Одещини. Вивчав філософію в Афінах та богослов’я у Києві, має ступінь доктора богослов’я. Розпочав кар’єру на Рівненщині, де займався церковною журналістикою: був редактором інтернет-проєкт «Рівне Православне» та членом редколегії церковно-релігійної газети «Духовна нива». Згодом завідував катедрою філології в Київській духовній академії.

З 2008 року став секретарем Філарета, з цього періоду починається кар’єрний ріст Епіфанія: у березні 2008 року стає намісником Видубицького монастиря, а вже в травні керує справами Київської Патріархії.

1

У 2009 році Філарет висвячує Епіфанія у єпископи Вишгородські. Рішенням Архієрейського Собору УПЦ КП від 28 червня 2013 року возведений в сан митрополита Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського та призначений Патріаршим намісником з правами єпархіального архієрея. З 13 грудня 2017 року має титул митрополит Переяславський і Білоцерківський.

У Святвечір, 6 січня, відбулася церемонія підписання Томосу про автокефалію Православної церкви України за участі президента України Петра Порошенка, митрополита Київського і всієї України Епіфанія та Вселенського патріарха Варфоломія. Перед підписанням відбувся молебень. Після чого відбулося саме підписання Томосу. А вже на Різдво, 7 січня, усі українці, в незалежності від їх віросповідання, могли побачити Томос в Софії Київській. З цього дня розпочався новий шлях української незалежної канонічної церкви. Важки та тернистий шлях формування структур, залучення громад та парафій, боротьби з ворожим впливом Москви, міжнародного визнання ПЦУ іншими православними церквами. Шлях, який українське незалежне православя торуватиме у лоні Церкви-Матері. Це безумовно нова віха в українській релігійній історії, яка лише почала розгортатись, і свідками якої є кожен з нас.

Підготував Ігор Кромф.

 

 


 

 

 

Мітки: , , , , ,
Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK

    Коментарі закриті.

TOP 100

Facebook