Досьє членів нового уряду, яких презентували Майдану

imagesПовний список кандидатів в члени уряду, яких завтра затвердить Верховна Рада. Надаємо Вам можливість ознайомитися з досьє урядовців.

Прем’єр-міністр  – Арсеній Яценюк
Віце-прем’єр з питань євроінтеграції – Борис Тарасюк
Віце-прем’єр з гуманітарних питань – Ольга Богомолець
Віце-прем’єр з регіональної політики – Володимир Гройсман
Віце-прем’єр – Олександр Сич
Міністр юстиції – Павло Петренко
Міністр фінанісів – Олександр Шлапак
Міністр економіки – Павло Шеремета
Міністр освіти – Сергій Квіт
МОЗ – Олег Мусій
Міністр соцполітики – Людмила Денісова
Міністр екології – Андрій Мохник
Міністр культури – Євген Нищук
МЗС – Андрій Дещиця
АПК – Олександр Мирний
Міністр Кабінету міністрів – Остап Семерак
Мінстр енергетики Юрій Продан
Міністр спорту і молоді Дмитро Булатов
МВС – Арсен Аваков
Міністр інфраструктури – Леонід Костюченко (тривають консультації)
Міноборони – тривають консультації
Секретар РНБО – Андрій Парубій, його заступник – Вікторія Сюмар
Антикорупційне бюро – Тетяна Чорновіл
Люстраційний комітет – Єгор Соболєв

Прем’єр-міністр – Яценюк Арсеній Петрович

Народився 22 травня 1974 року у Чернівцях. 1996 року закінчив юридичний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича зі спеціальності «правознавство». У 2001 році здобув другу вищу освіту зі спеціальності «облік та аудит» в Чернівецькому торговельно-економічному інституті Київського національного торговельно-економічного університету. Кандидат економічних наук.

Обіймав посади: міністр економіки АР Крим (2001-2002), перший заступник Голови Нацбанку України, в.о. голови Нацбанку (2003-2005), заступник голови Одеської обласної державної адміністрації (березень-вересень 2005 року), міністр економіки України (2005-2006), заступник глави Секретаріату президента України (2006-2007), міністр закордонних справ України (2007), голова Верховної Ради України (2007-2008),

У 2009 році Яценюк заснував свою партію «Фронт змін», в якості голови якої брав участь у виборах президента 2010 року. Посів 4 місце, отримавши 6,96% голосів виборців.

У квітні 2012 року Яценюк і Тимошенко оголосили про формування спільного списку для участі у парламентських виборах. У червні 2012 року Яценюк був обраний головою ради Об’єднаної опозиції «Батьківщина». За результатами виборів «Батьківщина» отримала в сумі 101 місце в парламенті. Яценюк став народним депутатом і головою фракції «Батьківщина».

2013 року з’їзд «Фронту Змін» одностайно ухвалив рішення про об’єднання з «Батьківщиною» шляхом ліквідації та вступу членів «Фронту Змін» до «Батьківщини».

Віце-прем’єр-міністр – Олександр Сич

Народився у селі Дерть на Рівненському Поліссі. Закінчив історичний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту. Пізніше у цьому ж виші, перейменованому на Прикарпатський університет, здобув фах юриста. Кандидат історичних наук, доцент кафедри державного управління Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.

З 1993 по 1999 рік був членом партії Конгрес українських націоналістів.З 2006 р. у ВО «Свобода» – заступник Голови партії з ідеологічних питань та голова Івано-Франківської обласної організації. На парламентських виборах 2007 року був кандидатом у народні депутати України за списком Всеукраїнського об’єднання « Свобода» (№ 5 у виборчому списку ), але до парламенту не потрапив.У 2010 році Олександр Сич був обраний головою Івано -Франківської обласної ради.

На парламентських виборах 2012 року був обраний народним депутатом від партії Всеукраїнське об’єднання «Свобода» по мажоритарному округу № 83 (Івано- Франківськ), набравши 55,81 % голосів виборців. У 2004 р. став лауреатом міжнародної літературної премії Фонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету в Нью-Йорку.

Автор 6-ти книг, більше 40 наукових та 150 публіцистичних статей, редактор-упорядник творів провідного ідеолога ОУН Степана Ленкавського у 3-х томах «Український націоналізм» та півдесятка наукових праць і збірників, організатор і співорганізатор ряду наукових конференцій (Івано-Франківськ, Дніпропетровськ, Луганськ).

Олександр Сич є автором нарисів і дослідницьких робіт з історії визвольної боротьби України, теорії націоналізму, сучасної політики.

Квота «Свободи».

Віце-прем’єр з питань Євроінтеграційної політики – Борис Тарасюк

Освіта вища, закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка, факультет міжнародних відносин і міжнародного права (1975).
З 1975 працював в МЗС УРСР та Міністерстві закордонних справ України.
1998 – 2000 рік — Міністр закордонних справ України.
В 2002 році був обраний народним депутатом від «Нашої України».
У травні 2003 року обраний головою Народного Руху України, у 2006 році переобраний народним депутатом — знову за списком «Нашої України», № 3 в списку, але вже за квотою НРУ.
2005- 2007 вдруге призначений Міністром закордонних справ України.
Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до грудня 2012, обраний за списками Блоку «Наша Україна — Народна самооборона». В парламенті очолював Комітет з питань європейської інтеграції.
З грудня 2012 року — народний депутат України від «Батьківщини», заступник голови фракції.
Варто відзначити, що від кандидатури Тарасюка не в захваті практично всі дипломати. І навіть після подій на Майдані Тарасюк він не відіграє першої скрипки серед іноземних дипломатів.
Квота «Батьківщини».

Міністерство внутрішніх справ – Аваков Арсен Борисович

Народився 2 січня 1964 року в Баку (Азербайджанська РСР). Постійно проживає в Україні з 1966 року.

У 1988 році закінчив Харківський політехнічний інститут, у 1987–1990 рр. працював інженером у Всесоюзному науково-дослідницькому інституті охорони вод (м. Харків). 1990 року заснував і очолив АТ «Інвестор», а в 1992 р. — комерційний банк «Базис». У 2002 році був обраний членом виконавчого комітету Харківської міськради.

Під час президентської виборчої кампанії 2004 року був заступником керівника Харківського регіонального штабу Віктора Ющенка, першим заступником голови Харківського регіонального «Комітету національного порятунку». У березні 2005 року обраний до Ради партії «Наша Україна» та її президії.

З 2005 по 2010 рік – голова Харківської обласної ради. Був звільнений з посади губернатора указом президента Віктора Ященко. Пізніше Ющенко пояснив, що Аваков, на його думку, не був політично незаангажованим під час президентської кампанії.

21 квітня 2010 року призначений головою Харківської обласної організації партії «Батьківщина».

У жовтні 2010 року Аваков брав участь у виборах Харківського міського голови. Після скандального підрахунку голосів, з’ясувалося, що Аваков програв нинішньому очільнику Харкова Геннадію Кернесу менше 1% голосів. Щодо чесності виборів у багатьох експертів були обгрунтовані сумніви.

2012 року проти Авакова було порушено кримінальну справу за статтею «перевищення влади та службових повноважень». 31 січня в квартирах Авакова відбулися обшуки. Аваков був вимушений виїхати до Італії, його було оголошено до міжнародного розшуку. Червонозаводський суд Харкова видав постанову про його арешт.

За підсумками парламентських виборів 2012 року Аваков обраний народним депутатом по списках «Батьківщини» після чого повернувся в Україну. В парламенті був заступником голови фракції, головою підкомітету з питань законодавства про статус народного депутата України Комітету Верховної Ради з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України.

Міністерство освіти та науки – Квіт Сергій Миколайович

Президент НУ «Києво-Могилянська Академія» з 2007 року.

Народився в 1965 році в Ужгороді.

Закінчив Київський інститут журналістики в 1991 році.

2000 — Докторська дисертація з філології на тему: «Дмитро Донцов і „Літературно-Науковий Вістник“ („Вістник“) на тлі розвитку української літератури і журналістики 20-х — 30-х років. Ідеологічні, естетичні та організаційні принципи».

2001 — Доктор філософії (PhD, Український вільний університет, Мюнхен, Німеччина).

2002–2007 — Національний університет «Києво-Могилянська академія», декан Факультету соціальних наук і соціальних технологій, профессор.

Відомий своєю боротьбою з екс-керівником Міносвіти Дмитром Табачником.

Генеральний прокурор України – Махніцький Олег Ігорович

Народився 15 березня 1970 року у Львові. 1996 року закінчив юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка за спеціальністю «Правознавство».

З 1997 по 1998 рік працював слідчим у прокуратурі Франківського району Львова, з 1998 по 1999 роки – слідчий та старший прокуратури Львівської області.
З 1999 по 2001 рік – юрист на ПП «Агентство безпеки «Скорпіон». Протягом 2001–2003 років Махніцький займався індивідуальною адвокатською практикою. У 2003 році працював адвокатом у адвокатському об’єднанні «Осадчий та партнери». У листопаді 2003 році став співзасновником та керуючим партнером адвокатського об’єднання «Валько і Махніцький».

У 2006 році обраний депутатом Львівської міськради за списками «Свободи». Під час виборів президента 2010 року – уповноважений представник кандидата Тягнибока О. Я. в Центральній виборчій комісії з правом дорадчого голосу.

У 2012 році був обраний народним депутатом України за списком «Свободи» під номером 21. Перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань верховенства права та правосуддя.

22 лютого 2014 року Верховна Рада призначила Махніцького уповноваженим здійснювати контроль за діяльністю Генеральної прокуратури України. 24 лютого 2014 року став виконуючим обов’язки генпрокурора.

Міністерство оборони – Мехед Петро (тривають консультації)

Учасник бойових дій в Афганістані та на території інших держав.

В 2006 році полковник Петро Мехед займав посаду заступника Директора департаменту – начальника відділу співробітництва з Російською Федерацією та країнами Азіатсько-тихоокеанського регіону Департаменту міжнародного співробітництва Міністерства оборони України.

З нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав наказом Міністра оборони України Анатолія Гриценка був нагороджений грамотою.

В 2007 році – заступник директора департаменту міжнародного співробітництва МО України. У листопаді цього року Міністерства оборони Грузії та України підписали план військового співробітництва на 2008 рік. З української сторони документ саме Петро Мехед .

2013 рік – ТВО начальника кафедри військової преси та інформації Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Генеральний прокурор України – Махніцький Олег Ігорович

Народився 15 березня 1970 року у Львові. 1996 року закінчив юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка за спеціальністю «Правознавство».

З 1997 по 1998 рік працював слідчим у прокуратурі Франківського району Львова, з 1998 по 1999 роки – слідчий та старший прокуратури Львівської області.
З 1999 по 2001 рік – юрист на ПП «Агентство безпеки «Скорпіон». Протягом 2001–2003 років Махніцький займався індивідуальною адвокатською практикою. У 2003 році працював адвокатом у адвокатському об’єднанні «Осадчий та партнери». У листопаді 2003 році став співзасновником та керуючим партнером адвокатського об’єднання «Валько і Махніцький».

У 2006 році обраний депутатом Львівської міськради за списками «Свободи». Під час виборів президента 2010 року – уповноважений представник кандидата Тягнибока О. Я. в Центральній виборчій комісії з правом дорадчого голосу.

У 2012 році був обраний народним депутатом України за списком «Свободи» під номером 21. Перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань верховенства права та правосуддя.

22 лютого 2014 року Верховна Рада призначила Махніцького уповноваженим здійснювати контроль за діяльністю Генеральної прокуратури України. 24 лютого 2014 року став виконуючим обов’язки генпрокурора.

Міністерство у справах спорта, сім’ї та молоді – Булатов Дмитро Сергійович

Громадський активіст, лідер Автомайдану. Голова правління громадської організації «Соціально відповідальне суспільство».

Народився в Києві в 1978 році.

Випускник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Мав бізнес, зокрема, був власником ресторану та автоцентру, а також вів консалтингову діяльність у галузі маркетингу, реклами та продажів, однак після певних подій бізнес-справи пішли гірше, і Булатов став займатися лише консалтингом.
Займався вейкбордингом, брав участь у всеукраїнських змаганнях з цього виду спорту.
На початку 2013 року створив громадську організацію «Соціально відповідальне суспільство». Разом з Українським форумом благодійників ця організація започаткувала Національний рейтинг благодійників. У квітні 2013 був одним з організаторів акції з демонтажу точок з продажу алкоголю в київському парку Дружби народів. У вересні 2013 Булатов агітував за заборону проведення алкогольних фестивалів на спортивних майданчикаї.
Після того, як син Дмитра Булатова 12-річний Денис впав у відкритий каналізаційний люк, Дмитро разом з іншими активістами взявся за цю проблему. Створена ним організація протягом осені 2013 року власним коштом встановлювала на небезпечні відкриті люки у містах України власноруч виготовлені Булатовим та працівниками його СТО захисні металеві решітки та склопластикові кришки. Булатов разом з іншими громадськими активістами неодноразово виступав у ЗМІ з закликами встановлювати склопластикові кришки, оскільки вони дешевші та їх не приймають у металобрухт, та провів прес-конференцію з цієї тематики.
З перших днів Майдану один з лідерів Авто майдану. Був викрадений 30 січня 2014 року. Після тривалих катувань його вивезли за місто і викинули з машини. Дмитро зміг добратись до села Вишеньки Бориспільського району та попрохати допомогу. Того ж дня Дмитро був госпіталізований до клініки «Борис», де йому була надана медична допомога. Булатов відбув на лікування до Литви транзитом через Ригу. Після лікування Булатов поїхав до Німеччини, де він мав родичів. 24 лютого, після повалення влади Януковича, Дмитро Булатов повернувся до України.

Квота Майдану.

Міністерство культури – Нищук Євген Миколайович

Народився 29 грудня 1972 року в Івано-Франківську, актор театру та кіно. Заслужений артист України.

У 1995 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (майстерня народної артистки України Валентини Зимньої).

Актор Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я».

Окрім успіху в театрі та кіно, Євген є постійним ведучим мистецьких заходів, що проводяться у Київській академічній майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» та ініціатором-ведучим багатьох фестивалів, концертів, державних заходів за участю перших осіб держави.

Актор зробив внесок у Міжнародне визнання країнами світу Голодомору в Україні, як злочину перед людством, об’їхавши з мистецьким проектом «Панахида по Голодомору» країнами Європи — Ізраїль, Голландія, Великобританія, Чехія, Словаччина, Польща, Франція, за що був нагороджений подякою Президента та Міністерства культури та туризму України.

Під час Помаранчевої революції його називали «голосом Майдану» оскільки був рупором Помаранчевого Майдану. Він же став модератором на сцені Євромайдану 2013 року, куди його запросив Юрій Луценко.

На позачергові вибори народних депутатів України 2007 року був № 205 у блоці «Наша Україна – Народна самооборона». До Верховної Ради не потрапив.

Квота Майдану.

Віце-прем’єр з гуманітарних питань ​ – Ольга Богомолець

Головний лікар Інституту дерматології та косметології, заслужений лікар – правнучка академіка Олександра Богомольця.

Народилася 22 березня 1966 року в м. Києві.

Закінчила Київський медичний інститут ім. О. Богомольця за спеціальністю «Лікувальна справа», а також Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова. Крім того, пройшла курс екологічної дерматології Пенсильванського медичного університету (Філадельфія, США), закінчила Інститут дерматопатології Бернарда Акермана при Університеті Томаса Джефферсона (Філадельфія, США, 1994 рік).

Після повернення заснувала Клініку лазерної медицини доктора Богомолець, сьогодні відому як Інститут дерматології та косметології доктора Ольги Богомолець, і з  2003 року працю там  головним лікарем.

У 2003 році здобула ступінь доктора медичних наук за спеціальністю «Шкірні та венеричні хвороби» у Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця.

Після перемоги  Віктора Ющенка в 2004 ці і до жовтня 2005 року була його особистим лікарем.

У 2009 році організувала Всеукраїнський благодійний марафон здоров’я, в рамках якого було оглянуто 61553 дітей-сиріт по всій Україні. З 2009 року організатор та координатор міжнародної програми Європейської Академії Дерматології «Євромеланома – День меланоми» в Україні.

2006-2008 — Депутат Київської міської ради V скликання, голова постійної Комісії з питань охорони здоров’я та соціального захисту Київської міської ради.
Нагороджена орденом Святого князя Володимира, Рівноапостольної Ольги, Святої Великомучениці Варвари і т.д..
«Благодійник року-2009».

Під час подій на Майдані організувала Центр координації реабілітації поранених, який надавав лікарську допомогу в польових умовах.
Квота Майдану.

Міністерство закордонних справ – Андрій Богданович Дещиця

Народився 22 вересня 1965 року на Львівщині.

Закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка (1989), Альбертський університет (Едмонтон, Канада) (1995), магістр гуманітарних наук. Кандидат політичних наук (1995). Володіє іноземними мовами: англійською, російською та польською.

З 1996 по 1999 — прес-секретар, перший секретар Посольства України в Республіці Польща.

З 1999 по 2001 — старший координатор Програми ПАУСІ (Польсько-Українсько-Американська Ініціатива про співпрацю) в Україні.

З 2001 по 2004 — радник Посольства України у Фінляндській Республіці

З вересня 2004 по серпень 2006 — радник-посланник Посольства України в Республіці Польща.

З серпня 2006 по грудень 2007 — речник Міністерства закордонних справ України.

З 4 грудня 2007 — 9 жовтня 2012 — Надзвичайний та Повноважний Посол України в Фінляндії.

З 3 жовтня 2008 — 9 жовтня 2012 — Надзвичайний та Повноважний Посол України в Ісландії за сумісництвом.
В дні Майдана виступив проти керівника МЗС Леоніда Кожари.

Голова антикорупційного комітету – Чорновол Тетяна Миколаївна

Народилася 1979 року в Києві – українська журналістка та громадський діяч, кореспондент порталів «Лівий берег», «Українська Правда». Знана в Україні за свої резонансні та ризиковані розслідування корупційних схем та політичні акції.

У віці 17 років брала участь у акціях УНА-УНСО, згодом стала прес-секретарем організації на громадських засадах. Коли після кампанії «Україна без Кучми» УНА-УНСО пішла на переговори з владою, Чорновол розцінила це як «зраду принципів» та покинула організацію.

Балотувалася кандидат у депутати до Верховної Ради на парламентських виборах 2012 року по мажоритарному виборчому округу № 120 (Городоцький, Мостиський райони, частина Самбірського району Львівської області). Чорновол програла вибори, здобувши другий результат на окрузі після Ярослава Дубневича.

Під час Євромайдану була жорстоко побита на Бориспільській трасі, що викликало великий суспільний резонанс. МВС завершило розслідування за цією справою ще до перемоги революції. Висновок слідства – бійка через ДТП. Підозрювані відпущені до суда на волю.

Квота Майдану.

Люстраційний комітет – Ігор Соболєв

Народився 1977 року у Краснодарі (Росія) – український громадський активіст, журналіст.

Навчався у Южносахалінському державному педагогічному інституті, 1995 року переїхав із Російської Федерації на постійне місце проживання до України.
Працював в газеті «Фемида-пресс» та на телеканалі «7х7» в Донецьку, виданнях «City», «Киевские Ведомости», «Українські новини», «Кореспондент», «Дзеркало тижня», працював на «5 каналі».

2008 року започаткував Бюро журналістських розслідувань «Свідомо». У липні 2013 року оголосив про завершення журналістської кар’єри та перехід в політику. У червні 2013 року став одним із ініціаторів створення нової політичної сили «Воля».

Міністерство екології – Мохник Андрей Владимирович

Народний депутат від «Свободи».
Народився у 1972 році на Вінниччині.
У 1994 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за фахом інженер-будівельник, а у 2011 році — Київський національний університет імені Тараса Шевченка за фахом юрист. Закінчив аспірантуру за напрямком “Історія України”. Працював виконробом, інженером у науково-дослідному інституті. Певний час працював у системі Міністерства освіти України.

З 1986 до 1989 року — член ВЛКСМ. Вийшов за власною заявою. З липня 2004 року — член Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Березень 2006 — кандидат у народні депутати України від Всеукраїнського об’єднання «Свобода», № 26 у виборчому списку. На час виборів: помічник-консультант народного депутата України Олега Тягнибока.

Вересень 2007 — кандидат у народні депутати України від Всеукраїнського об’єднання «Свобода», № 9 у виборчому списку. На час виборів: аналітик ТОВ «Укрдефенсконсалтинг».

На виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року був обраний до Верховної Ради за партійним списком ВО «Свобода», в якому значився під третім номером. У парламенті став головою підкомітету з питань організації та діяльності органів юстиції і виконавчої служби Комітету з питань правової політики та заступником голови фракції.

Міністр юстиції – Петренко Павло Дмитрович

Народився 17 липня 1979 року в Чернівцях, народний депутат від «Батьківщини».

2001 року закінчив Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича за спеціальністю «Правознавство». 2004 року отримав диплом Української академії зовнішньої торгівлі при Міністерстві економіки України за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності».

Працював юрисконсультом приватних юридичних фірм, головним юрисконсультом ВАТ «Державний ощадний банк України», з 2006 по 2010 рік займався адвокатською практикою.

З 2009 року був членом партії «Фронт Змін», входив до бюро партії та керував юридичним департаментом. У листопаді 2010 року обраний депутатом Київської обласної ради, член постійної комісії з питань законності, правопорядку та боротьби з корупцією. На парламентських виборах у грудні 2012 року займав посаду керівника юридичного департаменту Об’єднаної опозиції «Батьківщина». З 2012 року народний депутат від «Батьківщини», № 52 в списку. Секретар Комітету Верховної Ради з питань верховенства права та правосуддя.

Після об’єднання «Фронту змін» і «Батьківщини» був обраний одним із заступників лідера «Батьківщини».

Відомий своїми антикорупційними розслідуваннями діяльності міністра охорони здоров’я Раїси Богатирьової.

Міністр Кабінету міністрів – Семерак Остап Михайлович

Народився в 1972 році у Львові. З 1989 до 1994 року навчався на фізичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка, а з 1992 до 1998 року в Національному університету «Києво-Могилянська академія» за фахом магістр політології.

1992–1995 — співзасновник та заступник голови Студентського братства Національного університету «Києво-Могилянська академія».
1994–1996 — координатор програми «Школа молодого політика» Українського фонду підтримки реформ.
З 1996 — президент Фонду сприяння розвитку політичної і правової культури.
З лютого 1997 — керівник секретаріату фракції ПРП «Реформи-центр», з 2002 — завідувач секретаріату фракції «Наша Україна»; з 2005 — завідувач секретаріату фракції партії «Реформи і Порядок» у Верховній Раді України.
Серпень 2006 — листопад 2007 — заступник голови Київської обласної державної адміністрації з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю.
Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 140 в списку.

В 2012 році в парламент не пройшов.

Міністр економіки – Шеремета Павло Іванович

Народився у Львові в 1971 році. Український менеджер-економіст, засновник Києво-Могилянської бізнес-школи (KMBS), президент Київської школи економіки.

Павло Шеремета отримав диплом MBA в університеті Еморі (Атланта, США), а також диплом спеціаліста з економіки у Львівському національному університеті ім. І. Франка.

Він закінчив програми управлінського розвитку у Гарвардській школі бізнесу, Інституті Стратегії Блакитного Океану в Бізнес-школі INSEAD, Міжнародній Китайсько-Європейській бізнес-школі, а також Центрі розвитку лідерства при Інституті управління імені Джека Уелча.
Наразі він навчається на докторській програмі у Школі менеджменту IEDC-Bled (Словенія).

Шеремета обіймав посаду президента та старшого консультанта Інституту Стратегії Блакитного Океану Малайзії з 2008 по 2011 рр.
Він був першим деканом Києво-Могилянської бізнес-школи (KMBS) протягом 1999–2008 рр. До цього Павло Шеремета обіймав посаду директора програми MBA Міжнародного інституту менеджменту (MIM-Київ) та працював проектним менеджером в Інституті відкритого суспільства у Будапешті.

У 2006–2010 роках Павло Шеремета був віце-президентом Асоціації із розвитку менеджменту у Центральній та Східній Європі (CEEMAN), організації з 200 інституційними членами з 50 країн, а наразі він є почесним членом її Ради директорів.

Міністр охорони здоров’я – Мусій Олег

За освітою лікар, закінчив Київський медичний інституту ім. О. Богомольця. Проходив навчання у Польщі, США, Фінляндії, Австрії, Німеччині. Громадський діяч з більш як 20-ти річним досвідом.

Президент Всеукраїнського Лікарського Товариства (ВУЛТ), Голова Правління Київського Лікарського Товариства, віце-президент Світової Федерації Українських Лікарських Товариств (СФУЛТ), член Правління міжнародної лікарської організації – Південно-Східний Европейський Лікарський Форум (Southeast European Medical Forum, SEEMF, Bulgaria), віце-президент Української медико-правової асоціації.

Був головою Громадської Ради при МОЗ, голова сектору законодавчих ініціатив Дорадчої ради з питань охорони здоров’я Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради України, помічник-консультант Народного депутата України.

Член Громадської ради з питань розвитку саморегулювання підприємницької та професійної діяльності при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва, Громадської Ради при Київській міській державній адміністрації, Громадської Ради при Міністерстві надзвичайних ситуацій України.

Розробник 6 проектів Законів України у сфері охорони здоров’я, громадянського суспільства, професійного самоврядування та саморегулювання ринків. Один із ініціаторів та авторів прийняття Етичного Кодексу лікаря України. Автор чотирьох та редактор семи медичних книг, автор більш як 40 наукових та науково-публіцистичних статей. Учасник та доповідач більше 20 всеукраїнських і міжнародних медичних з’їздів, конгресів та конференцій. Координатор медичного штабу Євромайдану.

Квота Майдану.

Віце-прем’єр з регіональної політики – Володимир Гройсман 

Народився 20 січня 1978 в м. Вінниця. У період з 1994 по 2005 рік працював на керівних посадах у комерційних структурах.

У 2003 році закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціальністю «Юриспруденція», у 2010 року закінчив Національну академію державного управління при Президентові України, ставши магістром за спеціальністю «Управління суспільним розвитком» і спеціалізацією «Управління на регіональному і місцем рівнях».

У 2002 році обраний депутатом Вінницької міської ради по виборчому округу № 29. Був заступником голови постійної депутатської комісії з питань прав людини, законності, депутатської діяльності та етики.

У 2005 році обраний секретарем Вінницької міської ради. З 25 листопада 2005 виконуючий обов’язки міського голови міста Вінниця. 26 березня 2006 у віці 28 років обраний Вінницьким міським головою.На вибори міського голови 31 жовтня 2010 висунутий політичною партією «Совість України». 31 жовтня 2010 переобраний міським головою з рекордною підтримкою – 77,8 % голосів.

Віце-президент Асоціації міст України з питань житлово-комунального господарства. Нагороджений орденами «За заслуги » ІІ і ІІІ ступеня, Кавалерським Хрестом Ордена Заслуг Республіки Польща . Відомий тим, що змінив стандарти управління містом, вперше в Україні запровадив систему електронного урядування. Ввважається людиною Петра Порошенка.

Міністр фінансів – Олександр Шлапак 

Народився 1 січня 1960 у м. Іркутську, Росія. У 1982 закінчив Львівський політехнічний інститут, факультет автоматики, інженер-системотехнік, «Автоматизовані системи управління».

1993–1998 директор Львівської філії, директор Західного головного управління, заступник голови ради КБ «Приватбанк».
2000 — 2002 заступник Міністра економіки України.
2001 —2002 Міністр економіки та з питань європейської інтеграції України.
2003 —2005 заступник Голови Національного банку України.
2005 — 2006 Голова Державного казначейства України.
З 11.2006 Керівник Головної служби соціально-економічного розвитку Секретаріату Президента України.

2007 —2010 Перший заступник Глави Секретаріату Президента України — Представник Президента України у Кабінеті Міністрів України.
Відомий жорсткою критикою на адресу уряду Віктора Януковича під час роботи в Секретаріаті Президента Віктора Ющенка.

Міністр аграрної промисловості – Мирний Борис Олександрович

Народився 1961 року в Києві, підприємець, народний депутат від «Свободи». Є одним із спонсорів ВО «Свобода».
Брав участь в ліквідації аварії на ЧАЕС. В 2003 році заснував сільськогосподарське підприємство «Агрос-Віста» офіційним директором якого був до 2012 року.

У 2010 році на місцевих виборах був обраний депутатом Хмельницької облради від ВО «Свобода». На парламентських виборах 2012 року був обраний у народні депутати від «Свободи» (№ 18 у виборчому списку). Є заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

Міністр інфраструктури – Леонід Михайлович Костюченко (тривають консультації)

Український політик, громадський діяч. Голова ради, президент Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, заступник голови Федерації роботодавців транспорту України з питань міжнародних перевезень пасажирів та вантажів.

Народився 14 вересня 1955 в селі Ягідне, Дніпропетровська область. Закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту (1978), інженер-електромеханік, а також Харківський автомобільно-дорожній інститут (1993), інженер-економіст. Кандидат технічних наук. Академік транспортної академії України. 1996 —1999 — заступник Міністра, перший заступник Міністра транспорту України, 1999 —2001 — Міністр транспорту України; член Урядового комітету економічного розвитку (з 17 лютого 2000). 1994 —1998 Народний депутат України 2-го скликання. Голова підкомітету з питань транспорту і зв’язку Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв’язку. Член групи МДГ (до цього – групи «Єдність»). На час виборів: голова ради і виконкому Індустріальної райради народних депутатів міста Дніпропетровська.

На виборах до Верховної ради 2012 року кандидат у народні депутати у окрузі № 24 як самовисуванець, але відмовився балотуватися.
Нагороди.

Нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України, орденом «За заслуги» ІІІ та II ступенів. Автор багатьох наукових та науково-практичних видань у сфері транспорту, у галузі міжнародних автомобільних перевезень.

Далі буде…

Джерело:  Espreso.tv

 


 

 

Мітки: , , ,
Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK

КОМЕНТУЙ VKONTAKTE

    Коментарі закриті.

Яндекс.Метрика Яндекс цитування
TOP 100

Facebook