Чи є українське літочислення і скільки українцям років — про що говорять документи й перекази

serdunych_liubov_250Сьогодні 2019 рік. А хіба нам СТІЛЬКИ років? Наче нас раніше й не було… То чиїм літочисленням користуємось? Чому переймаємо і приймаємо все чуже? А чи не можемо й ми щось своє нав’язати світові? Адже маємо що! Ну хоча б українське літочислення.

 В СРСР мало не розпочали нове літочислення від дня Жовтневої революції

Подібно до того, як людина ділить життя на «до» і «після», за точку відліку взявши якусь особливу подію (закінчення вишу, одруження, народження дітей…), так само й нації і людство загалом мають важливі події. Нею може бути як історична, так і легендарна подія.

В СРСР мало не розпочали нове літочислення від дня Жовтневої революції. Про еру, за якою ведемо сучасне літочислення, казали «до Різдва Христового» й «після Р. Х.». Хто не визнавав Христа, казав «нашої ери», «нової ери» (н. е.). Християнське літочислення ввели в VІ ст., а в Московії (і в Україні) – 1 січня 1700 року. Тож за 300 років зі свідомости українців витіснено звичний, рідний нам, календ… колодар.

А сучасну еру, якій (умовно!) 2018 років, «запропонував (цитую В. Селезньова) в VI столітті римський чернець Діонісій Малий, який запропонував вважати, що Христос народився 25 грудня 753 року ери «від заснування Риму». Відповідно датою заснування Риму став 753 рік до нашої ери. Але нині уже встановлено, що рік народження Христа Діонісій визначив дуже приблизно, і він міг народитись у 4-ому (рік смерти Ірода Великого) чи навіть у 12-ому році до н. е. (рік проходження комети Галлея, яка, за деякими припущеннями, могла бути так званою Віфлеємською зіркою).

Втім, це не має особливого значення. Важливо, що є астрономічно фіксована, не мінлива точка відліку.А саме літочислення «від Різдва Христового» прижилося далеко не одразу. Протягом усього середньовіччя воно співіснувало з біблійним літочисленням «від створення світу». Мало того! Цю мітологічну дату різні народи обчислювали по-різному, навіть церкви. Наприклад, так звана православна церква прийняла за дату створення світу 5508-ий рік до н. е., а англіканська – 4004 рік до н. е. і т. д. (Володимир Селезньов).

Тоді літочислення почали вести не від створення світу, а від народження Ісуса Христоса

Відколи Папа Григорій XIII впровадив новий календар, який стали називати григоріанським (за його йменням) або «нового стилю», літочислення почали вести не від створення світу, а від народження Ісуса Христоса. Так усі європейські народи перейшли на відзначення Нового року 1-го січня.

Але московинська церква, хоча й визнала неточність юліанського календаря, проте відмовилася переходити на григоріанський через те, що за новим стилем збивалася дата святкування Великодня. Але українські землі на той час, згідно з Люблінською унією 1569 року, вже входили до складу Речі Посполитої, а 1596 року відбулася Берестейська унія, котра мала на меті об’єднатися з Римським престолом. Тому тут початком нового року теж вважали 1 січня, а літочислення вели відповідно «від Різдва Христового». Після приєднання (1654 року) українських земель до Московії та підпорядкування Київської митрополії московинській церкві 1686 року не тільки у Правобережній Україні, яка продовжувала знаходитися під Польщею, а й у Гетьманщині (підмосковській Лівобережній Україні) продовжувало зберігатися григоріанське літочислення, а новий рік починали 1-го січня. Про це свідчать козацькі літописи (Літопис Самовидця) й инші документи тих часів. Було, що деякі автори, які жили на Лівобережжі у 2-ій половині XVII віку, инколи наводять у дужках дату «від створення світу»: очевидно, щоб було зрозуміло московинам.

Це підтверджує й сам указ Петра І, в якому було зазначено: «7208 году декабря в 20 день великий государь царь и великий князь Петр Алексеевич, всея Великия и Малыя и Белыя России указал сказать: Известно ему великому государю стало, не только что во многих европейских христианских странах, но и в народах словенских, которые с восточною православною нашею церковью во всем согласны, как: волохи, молдавы, сербы, долматы, болгары, и самые его великого государя подданные черкасы (так тоді називали українців. – Авт.) и все греки, от которых вера наша православная принята, все те народы согласно лета свои счисляют от Рождества Христова в восьмой день спустя, то есть, января с 1 числа, а не от создания мира, за многую рознь и считание в тех летах, и ныне от Рождества Христова доходит 1699 год, а будущего января с 1 числа настает новый1700 год, купно и новый столетний век; и для того доброго и полезного дела указал впредь лета счислять в приказах, и во всяких делах и крепостях писать с нынешнего января с 1 числа от Рождества Христова 1700 года».

Були вони, колодарі, здавна і в наших предків

Тож уже понад 400 років людство обчислює свої роки за григоріанським календарем. Перед тим був юліанський, який начебто заснував Юлій Цезар, а до того світ і не відав, що таке календар. Хіба що єгиптяни, які почали вести облік днів, за одними даними, у 2-ому, за іншими – в 4-ому тисячолітті до н. е..

Але чи правда те, що більше нікому не було відомо про таку річ, вельми потрібну в житті людини, як календар? Неправда, позаяк були вони, колодарі, здавна і в наших предків.

Мало того! Саме на українській землі було знайдено найдавніше зображення колодаря, саме – КОЛОдаря, бо наші предки обожнювали і поклонялися Сонцю, яке називали Колом.

Наші пращури найкраще описали Рідний колодар: «Одкрий ворота, сину, і ввійди до них – який то красен Рай слав’янський! Там Рай-ріка тече, яка відділяє Сваргу від Яви, і Числобог рахує дні наші й мовить Богові числа свої: чи бути дню небесному, чи бути ночі і заснути»…

І те, що нам нав’язано літочислення всього у дві тисячі років (себто від часу народження Ісуса), людину, яка міркує, наводить на думку: а що ж було ДО того, як народився Ісус? Невже нічого не було? Невже й нас не було? Але ж людство вже було! І були ми, древні арії (орії), анти, укри, сармати, скити («скіфи»), дуліби, роксолани, русини, руси… І ще як тільки нас не називали різні сусіди! Й саме тому ми маємо стільки назв, що українська нація – дуже давня, адже за знайденими речами налічує близько 15-ох тисяч років! Тож витворивши свою високу культуру, українська нація мала і власний колодар.

Але у багатьох народів (і в нас) є й инші системи літочислення. Наприклад, за рідною (давньою народною) вірою зараз іде 11 тисяч 19-ий рік. Однак їх більше: понад 20 тисяч!

І це літочислення  – українське

Цю дату впроваджено на основі Мізинської культури, яка 11000 років тому була в апогеї розвитку. Тож за українським колодарем – 11 019 рік Дажбожий (від Трипілля – 7527-ий). Хоча, як на мене, це – теж відносно, умовно…

Бо є й ТАКА ІНФОРМАЦІЯ, котра теж засвідчує, що нам – навіть НЕ 15 тисяч років! «Найдавніша відома ученим мапа, а також найстародавніше поселення Homo Sapiens знайдені в Україні: у селі Межиріччя Рівненської области. Їм близько 14,5 – 15 тисяч років. Мапу вибито на кістці мамонта».

Нині в Україні доводиться чути і визначення «до Помаранчевої Революції», «після Революції Гідности», бо багато хто причетний до цих значних подій. Послуговуються цим визначенням і ті, хто не прихильний до них, адже ці повстання справді принесли важливі зміни в суспільно-політичне життя України, ставши новою точкою відліку. Тож так і вітаймо: з 15-річчям Помаранчевої Революції, з 11019-им роком Мізинської культури, з 20-тисячною річницею української історії (хоча й ЦЕ число – теж умовне, бо наші прапредки заселяли цю землю набагато давніше!). І варто доповнювати своє віншування, з чим сáме вітаєте (з просвітницькою метою).

Можливо, Єдиний Всесвітній Колодар, над яким працюють уже не один рік, і полегшить міжнародне спілкування, але як же відмовитись від того, чим жив наш нарід із давніх віків? Не викорінювати ж із пам’яти те, що нам рідне, на чому ми витворились як нація. Знаймо своє!

Любов Сердунич,

поетеса, , авторка низки текстів до українських пісень.

 

 

 

 

 

Мітки: ,
Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK

    Коментарі закриті.

TOP 100

Facebook