Чемпіонка світу з пауерліфтингу Лілія Проць: «Лікарі теж люди і хочуть їсти, тож і рекомендують ортопедичне взуття всім підряд»

проць11Чемпіонку світу з пауерліфтингу Лілію Проць на Тернопіллі знають і цінують. Ця молода активна жінка у своєму житті досягнула багатьох спортивних висот, а головне – тепер ті навики й знання, що отримала впродовж багатьох років тренувань, застосовує, допомагаючи дітям, які мають проблеми з поставою.

Лілія Проць — людина, яка досягла успіху завдяки неймовірній силі волі та титанічній праці над собою. Сьогодні спортсменка активно популяризує здоровий спосіб життя у Тернополі. Уже не перший рік вона організовує руханки, змагання та інші спортивні акції для дітей та дорослих.  І дуже важливо, що Ліля – персональний консультант і тренер дітей, які мають проблеми зі здоров`ям.

- Лілю, розкажіть, як Ви прийшли у великий спорт?

- Моя спортивна кар’єра розпочалася ще у  першому класі, коли я записалася у секцію шашок ШШК «Біла тура». Там у 10 років здобула свою першу медаль на чемпіонаті області серед жінок. А пізніше виконала норматив кандидата у майстри спорту України із шашок.

Взагалі мені подобалися різні види спорту, особливо рухливі, я постійно брала участь у шкільних змаганнях, виступала за школу.

А у 1994-му році на змаганнях із шашок я познайомилася з тренером з важкої атлетики Степаном Онищуком, який запропонував мені спробувати себе у пауерліфтингу. За його словами, моя тілобудова ідеально підходила для цього виду спорту.

Мій дебют як пауерліфтера відбувся 8 березня. А вже за три місяці тренувань, у червні, я у залі виконала норматив майстра спорту України. Того ж року в жовтні стала майстром спорту України з пауерліфтингу. Наступного - майстром спорту України міжнародного класу.

-Як знайомі відреагували на Ваше нове захоплення?

- Спершу було досить складно, адже існує стереотип, що пауерліфтинг – це суто чоловічий вид спорту і жінкам у ньому не місце. Та мені вдалося довести протилежне: за 22 роки, які я присвятила пауерліфтингу, тричі ставала чемпіонкою ­світу з пауерліфтингу: у 1997 році, у 2010-му та у 2012-му.

Встановила 65 рекордів України. Особистий рекорд у жимі штанги лежачи — 110 кілограмів, у присіданні — 170 кілограмів. У своїй скарбничці маю понад 60 медалей.

проць1

- Мені відомо, що, крім занять спортом, Ви також активно займалися громадською діяльністю.

- Після закінчення Тернопільського державного педагогічного університету я  працювала тренером у спортивній школі. Згодом, у 2007 році очолила Тернопільську міську молодіжну громадську організацію «Фізкультурно-спортивний клуб «СПОРТ-КЛАС», який працював до 2016 року.  За цей час мені вдалося виховати чемпіонів світу, Європи, Євразії та України.

- А чому вирішили змінити вид діяльності, адже у Вас як у тренера були такі хороші результати?

- На жаль, виникли проблеми з фінансами, адже участь у змаганнях з пауерліфтингу, який не є олімпійським видом спорту, коштує недешево.  Не завжди вдавалося знайти спонсорів, та й не всі батьки мали змогу оплатити поїздку на змагання для своєї дитини. Відповідно, у багатьох дітей не було стимулу розвиватися професійно, адже вони знали, що не зможуть взяти участь у змаганнях. На утримання клубу теж коштів не вистачало.

- А як виникла ідея стати консультантом та персональним тренером для дітей, які мають проблеми з поставою?

- Під час занять у спортивному клубі я почала часто помічати, що чимало дітей мають сколіоз, проблеми з поставою тощо. Коли почала глибше вивчати це питання, то виявилося, що у нас майже нічого не робиться для розв’язання цієї проблеми серед дітей та підлітків.

Переважно у нас так: раз на рік батьки звертаються до педіатра чи ортопеда, аби взяти довідку до навчального закладу. Лікар оглядає дитину, озвучує батькам діагноз і призначає курс лікувальної фізкультури у медичному закладі. Дитина проходить цей курс (в основному це 10 занять), і на цьому крапка.

А коли наступного року знову приходить по довідку до лікаря, то з’ясовується, що ситуація не те що не покращилася, а навпаки – погіршилася, адже минув час.

А для того, щоб досягнути результатів у лікуванні, потрібен постійний контроль, не можна сподіватися, що «якось воно та й буде». Не буде. Займатися потрібно постійно, а не раз на рік. Лише тоді можна говорити про покращення ситуації.

проць2

- На Вашу думку, з чим пов’язані такі масові проблеми з порушенням постави у дітей?

- На мою думку, проблеми у дітей виникають, перш за все, через те, що у батьків немає культури здоров’я. На порушення постави впливає висота стільця та стола. І  не має значення чи це у дитячому садку,  чи у школі, чи вдома. Важкий ранець та його неправильне носіння.

Однією з причин ще є плоско-вальгусна деформація стопи. Адже насправді 90% діток народжуються абсолютно зі здоровими стопами, і лише 10% мають проблеми, які потребують серйозного лікування. Якщо не виконувати вправи, не носити правильне взуття згодом у дитини може зміщуватися вісь колін — як наслідок зміщується вісь кульшових суглобів і ноги набувають Х-подібної форми, відбувається скривлення тазу і відповідно порушення постави.

Батьки не звертають на це увагу, думаючи, що  «може, виходиться». А через кілька років у дитини починаються болі у колінах, ногах.  І їй знову ж таки починають лікувати суглоби, замість того, щоб виправляти поставу.

- То як уберегтися від такого невтішного діагнозу?

- Для підтримки здоров’я дитина повинна вести активний спосіб життя, багато рухатися, ходити босоніж, тренувати та розвивати м`язи ніг. А у нас тепер стало дуже модно мало не одразу після народження взувати дитину, зокрема і вдома. Не раз бачу, як у візочку немовля з 5-6 місяців уже в капчиках.

Я завжди в такому випадку проводжу аналогію: а ви вдягніть рукавиці, походіть в них постійно, не знімаючи, а через рік спробуйте зняти і щось зробити тими руками. Як ви думаєте: вийде? Така ж ситуація і з ніжками.

- Тобто Ви вважаєте, що ортопедичне взуття, яке останнім часом стало мало не панацеєю від проблем з ніжками, насправді не є корисним?

- Мені дуже подобається вислів відомого педіатра Євгена Комаровського: лікарі теж люди і хочуть їсти. Тому й рекомендують ортопедичне взуття всім підряд, адже, напевно, отримують відсоток з його продажу. Я взагалі не розумію, як ортопедичне взуття може бути масового виробництва. Таке взуття взагалі повинно шитися лише на замовлення. А те, що його після використання ще й перепродують ,– це взагалі нонсенс. Крім того, це взуття важке і незручне. Діти відмовляються у ньому ходити.

Повторю, що казала раніше: якщо дитина цілий день проходить у тому взутті – який результат вона отримає? М’язи ж не тренуються! Це те саме, коли сутулим дітям призначають корсет. Поки дитина у ньому ходить, спина рівна. Але щойно вона його зніме, то знову почне сутулитись. Тому, що потрібно не корсет носити, а м’язи тренувати.

проць3

- То яке взуття Ви радите, щоб не нашкодило дитині?

- Правильне взуття – це взуття, підібране за розміром, з круглим носком (між великим пальцем і стінкою взуття повинен проходити вказівний палець), твердим задником, невеликим каблучком та супінатором. Категорично протипоказане взуття на плоскій підошві.

-  Тепер дуже популярним став діагноз «плоскостопість».  Яка Ваша думка щодо нього?

- Діагнозу «плоскостопість», як такого, не існує. Є діагноз плосковальгусна деформація стопи.  До 5 років про такий діагноз говорити зарано, достатньо просто слідкувати за тим, як розвивається стопа. А батькам, щоб не панікували, рекомендую зафарбувати стопу дитини, поставити дитину на аркуш паперу і зробити відбиток дитячої стопи. Якщо внутрішня сторона стопи буде мати лінію, це говорить про плоску стопу. А якщо лінія лише від пальчика до середини, а далі її немає, а є так звана «арка», це свідчить, що стопа нормально розвивається.

- Які види спорту допомагають виправити поставу та усунути проблеми з ногами?

- Таких видів спорту не існує. Навіть те саме плавання, хоча і має оздоровчий ефект, зміцнює м’язи, проте проблем сутулості не розв’язує. Адже для виправлення сутулості потрібно плавати на спині, а в нас переважно цього не дуже вчать.

Тому, якщо є проблеми, то допоможе лише лікувальна фізкультура. А для маленьких діток можу порадити дитячий фітнес.

Лілія Проць — спортсменка, тренер, громадська діячка. Майстер спорту України міжнародного класу з пауерліфтингу (1995). Кандидат у майстри спорту із шашок і важкої атлетики. Чемпіонка світу з пауерліфтингу. Організаторка ряду масових спортивних заходів у Тернополі. Посіла 15 місце у проекті «100 кращих тернополян».

У конкурсі «Герої спортивного року -2015» (Тернопільська область) отримала перемогу в номінації «За здоровий спосіб життя».

Анна Артим.

 


 


Мітки: , , , ,
Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK

    Коментарі закриті.

TOP 100

Facebook