Боєць окремої механізованої бригади «Холодний Яр» розповів, як долає будні війни на фронті

фото: 93-тя ОМБр

фото: 93-тя ОМБр

«Пам’ятаю, як у дитинстві дивився фільми про війну – там все було так легко! Така романтика! А насправді у 2014-му подекуди не було ясно, з якого боку ворог. І чи не розстріляють тебе десь по дорозі. Це вже потім почала вимальовуватися якась певна лінія фронту, і це додало впевненості. Ось із таких відчуттів для мене почалося життя на війні», — згадує холодноярець Артем Ткаченко. 

«В мене була «броня» від армії. Але я все одно пішов служити по контракту у листопаді 2014 року.

Щоправда, не здогадався одразу піти у бойову частину: працював у ВОХРі – воєнізованій охороні у рідному місті Вознесенську на Миколаївщині. Тим не менш, на війні все одно згодився. Мобільні групи від нашої частини їздили по всьому фронту. Ми були фахівцями зі зброї, обслуговували усіх, хто тоді воював: 72 ОМБР, «Азов», батальйон «Сармат», ДУК, морську піхоту, 131 розвідбат, 79 ОДШБр та інших.

Пригадую, на початку літа 2015 року стався з нами один випадок. Заїхали у Маріуполь після чергового завдання, стали біля мінімаркету купити води, цигарок, і що кому було треба. Нас тоді було троє на військовому «зилку». Відходять до нас два хлопчики років 6-ти і 10-ти десь. Як виявилося, брати. Старший питає: «Дяді військові, а ви українці?». Ми переглянулися, кажемо: «Свої». – «А дайте покататися на військовій машині». Я – Дімону: «Хай сідають, давай прокотимо малечу». Покатали, пригостили цукерками, а малі не відстають: «А дасте нам батькам подзвонити, бо в нас немає мобільного?». Я дав свій телефон. Малий набирає номер батька і каже йому вже російською: «Папа, мы подошли к украинским военным, они нас покатали на своей машине и дали позвонить. А вы говорили, что они плохие. А они хорошие! Они за нас!» Батько почав кричати на малих, питати, де їх можна забрати. А мене це так вразило. Дитина спробувала відкрити батькам очі на правду. Дітей намагалися запрограмувати так, щоби ми вважалися ворогами, а не вийшло!

Є багато що згадати. На початку 2016 року я разом ще з чотирма товаришами напросився у навчальний центр «Десна». Ми пройшли навчання за пришвидшеною програмою. А за два місяці на нашу п’ятірку прийшли розпорядження у бойові частини. На жаль, не всі друзі повернулися додому. Сергій Дунаєвський загинув під артобстрілом ворожої техніки. Другий із позивним «Козак» не дослужив — списали через поранення.

Мені ж разом з ще одним побратимом поталанило потрапити у героїчну 93-тю бригаду! Я тут провів ротацію на Луганщині, а потім був учасником ООС на Донбасі. Останні півроку контракту провів у батареї артрозвідки, й дуже щасливий, що познайомився з кожним. Толкові хлопці. За такими перемога!

Як казав мій комбат, 93-тя довела кров’ю і потом, що вона одна з найкращих бойових бригад. Вона брала участь у боях на всіх гарячих напрямках. Так що треба старатися, щоб не підвести нікого. А зараз ще й така назва додалася — Холодний Яр! Це дуже піднімає дух!»

Запис зі сторінки Фейсбук 93-тя ОМБр.

 

 

 

 

 

Мітки: , ,
Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK

    Коментарі закриті.

TOP 100

Facebook