Віктор Кузяк: «Веслування на байдарках і каное – «золотий» для України спорт»

Віктор Кузяк

Віктор Кузяк

Президент федерації каное Тернопільщини Віктор Степанович Кузяк вважає, що Україна має всі передумови для здобуття найвищих спортивних  нагород у веслуванні на байдарках і каное. В ексклюзивному інтерв’ю ІА «7 Днів –Україна» він розповів про проблеми сучасного спорту, власний життєвий досвід та спортивні здобутки своїх вихованців.

Сьогодні Віктор Кузяк очолює обласну федерацію каное, а до  спортивних справ він повернувся нещодавно, через 20 років після завершення спортивної кар’єри. В юності був майстром спорту Радянського Союзу з веслування. Закінчив Тернопільський державний педагогічний інститут. Потім 10 років працював тренером з веслування на байдарках і каное. З 1985 до 1991 року тренував юнацьку і молодіжну збірні команди Радянського Союзу. Після розвалу Союзу створив власну фірму — пішов у будівельний бізнес. Тренував обох своїх доньох — майстрів спорту України з веслування, чемпіонок та призерів України. Нині керує обласною федерацією каное. Готується до сезону 2014 року. Група спортсменів з Тернополя представлятиме Україну на чемпіонатах Європи і світу.

 - Минуло двадцять років. Якщо порівняти, як ви працювали тоді і тепер, що змінилося?

- Все погіршилося. Ставлення до спорту в державі стало набагато гіршим, умови гірші, фінансування зовсім інакше, матеріально-технічна база. В області працювали більше 15 тренерів, на першість області виступали біля 200 спортсменів. Зараз рівень упав наполовину. Дітей  важче залучити до спорту. І, звичайно, набагато дорожчим став інвентар. Раніше ми могли якщо не кожного року, то через рік привозити один-два вагони човнів. Зараз більш-менш пристойна байдарка чи каное коштує в межах 2-3 тисячі євро. У школах на них коштів немає. Тим більше ті всі умови такі, що на 1000 гривень і більше школа не може закупити інвентар.  Тому і не може собі дозволити жодного човна. Фактично усе за гроші батьків. Якщо байдарка чи каное одиночка коштує 20 тисяч гривень, то двійки в межах 30-40 тисяч гривень, а вже четвірка — понад 50 тисяч гривень. То це середньої якості. А вже для того, щоб виступати на відповідальних чемпіонатах України чи міжнародних, потрібні човни за 5 тисяч євро. Весло теж коштує від 200 до 400 євро.

 - Чому так дорого?

- В Україні виготовляються човни для початківців і середнього рівня вартістю 3-4 тис. грн., але ми їх теж не можемо купити. Початківці займаються на човнах, які залишилися ще з радянських часів. Уже човни для майстрів виготовляють і в Польщі, Португалії, Чехії, Словаччині, Німеччині. У  нас є тільки кустарні методи.  Адже матеріал, з якого виготовляють човен, йде на ракетну промисловість. Ківлар – надлегкий і надміцний матеріал. Тому і так дорого. В нас десяток-півтора пристойних човнів, на яких можна виступати на рівні чемпіонату України. Це дуже мало. Дітям, які вже досягли рівня збірної області, батьки самі купують човни.  І ще багато побутових проблем. Маємо дві бази «Буревісник» і «Спартак». «Буревісник» -  літня база,  яку  за допомогою спонсорів  ще підремонтували. Але це територія дальнього пляжу, за рятувальною станцією.  Дітям туди добиратися треба  через ліс 3 кілометри.  Навіть зараз, коли в 17 годині вже темно – це  небезпечно. А на базі «Спартак», що в районі готелю «Чайка», немає ні теплої води, ні нормального санвузла, ні опалення. Там потрібен ремонт. Треба десь 400 тисяч гривень, щоб відновити все.

 - Чи це реально?

- Звичайно. Наступного року плануємо проводити всеукраїнські змагання в Тернополі. За рахунок оренди катерів та тренувальних баз будемо ремонтувати всі бази. Плануємо провести декілька навчально-тренувальних зборів для збірної команди України. Це буде перед чемпіонатами світу і чемпіонатами Європи.  А також надіємося на розуміння Національної федерації каное, яка допоможе нам відремонтувати наші бази. І болюча тема – човни. Для початківців вони є. Не вистачає для всеукраїнських і міжнародних змагань. Хоч і початківцям також хотілося б уже дати більш-менш пристойні весла та човни.

 - Діти з небагатих сімей мають шанси тренуватися у вас?

- Звісно. Займаються від 12 і старше віком. Одні завершують тренування, часто лишають в подарунок човни. Є багато наших колишніх вихованців, які допомагають своїм тренерам, купують човни, дають гроші на весла. І вони ж виступають на тих самих човнах серед ветеранів.

- Що з веслувальним каналом Тернополя?

- У Тернополі залишилися хіба руїни веслувального каналу. Його будували в кінці 80-х років. Не вистачило буквально рік-два радянської влади, щоб завершити цей канал. Там вже дорога була зроблена, електрику провели, звели підстанцію. На сьогодні це все знищили, розікрали, навіть трибуни, блоки, плити розібрали. Трибуна, яка на той час готова була розмістити 500-700 глядачів, повністю зруйнована.

 - Тернополяни це все розібрали?

- Ні, швидше всього міські чиновники. Навіть бордюри вздовж дороги познімали. Канал заріс. Але нині є небайдужі люди. Взялись за відновлення за допомогою президента федерації каное України Олександра Кушніренка, в минулому веслувальника, а також за підтримки місцевої влади. Почалися роботи «Проектного інституту Тернопільпромбудпроект», який розробляє проект. Канал готуємо для проведення всеукраїнських і міжнародних змагань. Адже Тернопіль своїм розташуванням є хорошими воротами в Європу. Наразі розробляється проектно-кошторисна документація. Очікується, що веслувальний канал  буде збудований із інфраструктурою.  Він матиме трибуни, які розмістять  приблизно 700 глядачів. Буде фінішна вишка, де працюватиме суддівство, буде конференц-зал, віп-ложа, заасфальтують дорогу вздовж каналу. Плануються елінги для  25-30 команд. Там зберігатимуться човни, будуть роздягальні, майданчики, кемпінги, де під’їжджатимуть на автомобілях, ставитимуть наметові містечка. Буде також невеличкий спортивний комплекс із тренажерними залами. Плануємо збудувати там і великий гральний зал. Ми  розраховуємо, що при підтримці ОДА тут зведемо спортивне містечко з футбольними полями, гандбольними стадіонами, легкоатлетичними манежами. За попередніми розрахунками на це потрібно в межах 50 мільйонів гривень.

- Якою має бути людина, щоб займатися веслуванням?

- Веслування – це складно-технічний, складно-силовий і виносливий вид спорту. Також це спорт для невибагливих і всебічно розвинених людей. Якщо в Тернополі батьки водять дітей на плавання, на гімнастику, на футбол за гроші, то на веслування — безкоштовно. Напевне, треба вже скоро буде доплачувати тим батькам і дітям, щоб вони ходили в таких умовах. Добре, зараз хороша погода восени, але прийдеться тренуватися і в мороз. Тренування триває цілий рік щодня по шість-вісім годин. Лише один вихідний. Але, крім сили і витривалості, у цьому виді спорту впливає і зріст. Якщо юнаки і дорослі – зріст понад 180 см, дівчата і жінки – вище 170 см. Тому що чим вищий, тим більший розмах рук і амплітуда гребка. В середньому веслувальник рівня чемпіонату України повинен навеслувати від 3 до 4 тисяч в кілометрів на рік.

- Чи багато у вас обдарованих дітей?

- Є в нас юний каноїст Сергій Тарновський, який в минулому році виборов звання чемпіона України, виступав на міжнародних змаганнях в Чехії і виборов три золота. Він має перспективу наступного року виступати на юнацькій олімпіаді в Китаї. У федерації понад 150 спортсменів. 10 з них — дівчата. А загалом 90% дітей у нас обдаровані, але не вистачає коштів, щоб їх вести далі. Бо дорогий вид спорту, не всі витримують навантаження. В нас є багато людей, які б хотіли навчатися у педіуніверситеті, де можна було б розвивати і культивувати цей вид спорту. Але сам університет чомусь осторонь спортивних результатів. Коли економічний університет всіляко підтримує і допомагає, вкладає кошти в спортсменів. Мало б бути навпаки. Педагогічний мав би готувати тренерів, бо на сьогодні теж проблема з ними. Не дивно, якщо людина, яка  закінчує університет і має півтори тисячі заробітної плати, шукає додаткових заробітків, щоб прогодувати сім’ю.  Яка тут  може бути мотивація, як можна готувати спортсменів?..

 

Довідка ІА «7 Днів-Україна». В минулому року тернопільські веслувальники вибороли такі нагороди на міжнародних і всеукраїнських змаганнях:

Тарновський Олег – чемпіон Європи серед молоді;

Ахадов Ельнур – срібний призер чемпіонату Європи серед юнаків;

Тарновський Сергій – тричі чемпіон всесвітніх змагань «Олімпійські надії» (три золоті медалі);

На всеукраїнських змаганнях в 2013 році команда Тернополя виборола:

15 золотих, 9 срібних та 10 бронзових медалей.

На Кубку Федерації України Тернопільська збірна виборола 3 місце.

Розмовляла  Оксана Яцків

 


 

Мітки: , , ,
Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK

    Коментарі закриті.

TOP 100

Facebook