Моя революшн, мій кіт…

Рома Чихарівський

Рома Чихарівський, письменник

Дива і дивацтва в моєму житті майже завжди відбуваються на фоні якихось політичних подій. Аж страшно. Протягом останнього місяця намагався вести спосіб життя, який, кажуть, притаманний відлюдникам і аскетам. Не хвалюся, от чесно. Але моя приватна революшн якоїсь миті таки відбулася – сидів я в таксі, переїжджав на нове помешкання (квартира у самісінькому центрі Львова, так-так!). «А чого ж це Ви не мітингуєте?» – поцікавився таксист, коли проїжджали проспект Свободи, повністю заповнений людьми. То ще були, пам’ятаю, якраз ті дні, коли всі масово вживали слово «мітингувати» замість «страйкувати». Якби я почав пояснювати водієві, яким чином організовував побут останнім часом, то він, по-перше, не повірив би, а по-друге, покрутив би вказівним пальцем біля скроні, але нізащо не повірив би Чихарівському, який запевняє, що останнім часом абсолютно уникав будь-яких новин, анітрохи не відстежував подій навіть у своєму місті чи в університеті, який, до речі, вдавалося досить успішно ігнорувати.

Гадаю, єдине, за що ми відповідаємо чи не найменше, – це, все-таки, асоціації. Особисто я іменник «революція» ототожнюю з дієсловом «перевертати». Тому революція почалася з квартири – перевертав все, складав, перевертав знову. Одним словом, аж зашарівся, усвідомивши, що живу тепер на проспекті Шевченка, до Євромайдану – рукою подати. У львівському Євромайдані участь брав не дуже то вже й активну. Через муки совісті, мабуть, чи просто через якусь елементарну цікавість Ромко вирішив податися до Києва – історичні події творяться, як-не-як. Вистачило мене аж на цілісіньку добу – хоч щось. Таке враження, що приїхав з фестивалю. А це показник, до речі, – це ж свідчить про чудову атмосферу і т.д.

Останнім часом роль будильника виконував мій кіт, але днями він отримав можливість відпочити, бо його обов’язки взяли на себе молоді люди, які о 6:00 гаслами «Україна понад усе» нагадували про якусь винятковість, про якийсь особливий час. Беручи хоч якусь участь у акціях і мітингах, ваш покірний слуга все ж не захотів соціалізуватися, натомість не відстежував новин, лише регулярно з’являвся на Євромайдані. Таким чином, приблизно знав, що в якийсь із днів має бути підписання чогось дуже важливого. Із промов активістів вдалося зрозуміти, що всім запропоновано два сценарії: а) підписують все, що треба, отже все ОК, всі задоволені; б) не підписують, а отже всі беруться за те, аби скинути владу і т.п.

Солідно проінформованим я був одного ранку, коли замість «Україна понад усе» під моїми вікнами прозвучало «Банду – геть!»

«Не підписали. Точно не підписали», – озвучив про себе, розраховуючи, що це почує ще й мій кіт. Таки вгадав – не підписали. Чи то пак не підписав.

Того дня я прийшов на проспект з котом. А що – revolution то revolution. Вже на одного більше! Вже голосніше на одне «мяу».

Рома Чихарівський, письменник

 

 


 


Мітки: ,
Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK

    Коментарі закриті.

TOP 100

Facebook